9 березня Скала-Подільська долучилась до Всеукраїнського флешмобу "Молитва за Надію Савченко". Захід місцевого рівня ініціювала активна волонтерка, Світлана Онищук, а організацію молитовного заходу взяла на себе директор ЗОШ І-ІІІст., Наталія Дорож. Озвученням даного заходу зайнялось подружжя Кульчицьких Сергія і Наталії (завклубом). Молитва зібрала, в основному, учнів двох місцевих шкіл, які, у зв'язку з останніми подіями в Україні, виховуються у дусі патріотизму взаємодопомоги на волонтерському рівні. Діти прийшли із плакатами на котрих зображено постать полоненої українки у Росії, Надії Савченко з закликами "#FreeSavchenko" ("Свободу Савченко"). Творчі роботи продовжують закликати до підтримки героїні в холі школи, щоб майоріла згадка сучасної Жанни Дарк, як про неї висловлювались присутні.
Міцна сім’я-міцна держава. Всім знайомі ці слова. Сім’я, родина, відносини чоловіка та дружини, батьків і дітей- це є одвічні цінності, які не змінюються ні з науково-технічною революцією, ні з плином століть. Любов, повага, розуміння потрібні людям, як і сотні років тому так і тепер, у 21 столітті. Коли для того, щоб здобути професію, ми вчимося якийсь час-від кількох місяців, до кількох років, то для того, щоб стати сім’єю, ми в кращому випадку проходимо передшлюбні науки в церкві, а іноді й того немає. Та й, правду кажучи, молоді люди на науках в такій ейфорії, що й не завжди чують, що їм кажуть. А потім починається сімейне життя. З його плюсами й мінусами. З його радощами та печалями. І не завжди подружжя може справитися зі своїми проблемами наодинці. Про це свідчить сумна статистика розлучень. Більше, ніж половина пар українців розлучається і часто роблять це в перші роки подружнього життя. Основною причиною, як каже статистика, є непідготовленість молодих людей до життя в подружжі, нестача знань та втрачені ціннісні орієнтири. Радує те, що найменша частина розлучень припадає на наш, західний регіон, та в загальному картина сумна.
Ця Святоюрська гора в містичний спосіб стала горою Оливною. Тут, вдивляючись в майбутнє своєї Церкви та свого народу, обливався кривавим потом і сльозами праведний митрополит Андрей Шептицький, у молитві перед Отцем стояв наш великий попередник патріарх Йосиф Сліпий, знаючи, яку гірку чашу мук та страждань має пити його народ та УГКЦ.
Минає сімдесята річниця сумнозвісних подій. Тоді, у 1946 році, в такому знаковому для УГКЦ та Галичини соборі Святого Юра радянські спецслужби, використовуючи священноначалля Російської Православної Церкви, провели спецоперацію, яку вони ще й до сьогодні називають Львівським возз’єднавчим собором.
Пропонуємо подивитися на ці трагічні і одночасно героїчні сторінки нашої історії крізь призму свідчень очевидців, що їх надав Інститут історії Церкви УКУ. У статті використовуємо спомини про Львівський псевдособор уже покійних владик Софрона Дмитерка та Филимона Курчаби і дочки репресованого священика Дарії Коваль.
Детальніше: Псевдособор 1946 року: трагічні і героїчні сторінки
В період з 29 лютого по 4 березня 2016 р. Б. семінаристи Бучацької єпархії Української Греко-Католицької Церкви: бр. Ігор Ільницький, бр. Андрій Яцишин, бр. Тарас Винник та бр. Андрій Шестак взяли участь у щорічному курсі «Foro interno».
4 березня 2016 року виповнилося 25 років служіння у пресвітерському сані отця Михайла Романюка – настоятеля катедрального Собору св. Володимира у Парижі, протосинкела Єпархії УГКЦ у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.
З нагоди цього поважного ювілею у неділю, 6 березня, у Соборі св. Володимира відбулася урочиста архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Борис Ґудзяк – єпарх Паризький, у співслужінні владики Дмитра Григорака – єпарха Бучацького, Богдана Дзюраха – секретаря Синоду Єпископів УГКЦ, самого ювіляра та півтора десятка священиків та дияконів Паризької єпархії УГКЦ. Перед початком богослужіння до храму завітав монсеньйор Паскаль Ґольніч – генеральний вікарій Паризької римо-католицької архиєпархії, який зачитав Послання Кардинала Андре Вен-Труа – римо-католицького архиєпископа Парижу.
Сторінка 228 із 522
