25 березня 2009 року, відбулися святкування, з нагоди вшанування 65-ї річниці від дня смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча. На території колишнього нацистського концтабору Майданек, що у Республіці Польща його було проголошено Покровителем душпастирів УГКЦ. Декретом Блаженнішого Любомира, який зачитав Владика Іван Мартиняк, Митрополит Перемишльсько-Варшавський було торжественно проголошено блаженного священномученика Омеляна Ковча покровителем душпастирів Української Греко-Католицької Церкви. А усіх священиків та душпастирів нашої Церкви закликав Блаженніший Любомир наслідувати у своєму житті та служінні приклад цього нашого співбрата у священстві. В рамках урочистостей, на території колишнього концтабору було відкрито обеліск із посланням бл. свщмч. Омеляна: "…Тут я бачу Бога – Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей".
В приміщенні актового залу Бучацької єпархії відбулися реколекції для катехитів єпархії, організатором яких був голова катехитичної комісії о. Іван Сендзюк. Сіяв духовне зерно Христової науки ігумен Бучацького Василіянського монастиря ієромонах Макарій Солюк, ЧСВВ.
Розпочалися духовні вправи благословенням Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака, який у своєму коротенькому вступному слові наголосив на важливості та великій місії катехита. Адже кожен катехит є тим педагогом, який веде до Бога, роз’яснюючи Божу науку. Якщо священики в церкві мають біля 20-30% дітей, то катехит має змогу катехизувати і проповідувати слово Боже в школі для дітей і молоді у 100% відношені.
Третя недiля Великого посту називається Хрестопоклонною - вiд поклонiння Хресту i розiп'ятому на ньому Господу слави. В цей день Церква поклала читати Євангелiє про несення кожним iз нас власного хреста, тобто страждань i скорбот, якi трапляються на нашому життєвому шляху i пов'язанi з вiрою Христовою. "Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде", - сказав Господь. "Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене i Євангелiя, той спасе її. Бо яка користь людинi, коли вона придбає ввесь свiт, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамiн за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене i Моїх слiв у родi цьому перелюбному i грiшному, того посоромиться i Син Людський, коли прийде у славi Отця свого з ангелами святими" (Мк. 8, 34-38).
Господь Iсус Христос повелiває нам зректися себе. Що це означає? Це значить, що нам треба зректися своєї злої волi, а також сатани, що дiє в нас, i усiх дiл його, i усього служiння його, i усiєї гординi його, - i взяти хрест свiй. Не треба брати чужого хреста, який може бути нам не пiд силу. Iнодi люди беруть на себе подвиги, якi не можуть нести. Це стосується насамперед тих, хто дає Богу обiтницi чернечого життя i не виконує їх. Краще не брати на себе цього тягаря.
Бучацька єпархія УГКЦ видала біографічний нарис про блаженного новомученика українського народу о. Омеляна Ковча до 65-ої річниці з дня його мученицької смерті. Життя отця Омеляна може служити прикладом людини, яка до кінця свого земного існування не зрадила моральних принципів, глибоко гуманних та справді християнських. Його життя є прикладом справжнього екуменізму, толерантності, про що так багато і залюбки тепер говоримо. За свою людяність він заплатив найвищу ціну – життя.
Життя блаженного Омеляна Ковча постає перед нами як модерне “житіє святого ХХ століття”, століття жорстокого, сповненого терпінь, ненависті і беззаконня. Наслідувати життя святого – нелегко, але це потрібно робити, щоби світ ставав щораз ліпшим.
З нагоди відзначення 65-річчя трагічної смерті у колишньому нацистському концтаборі «Майданек», що на території Республіки Польщі, відбудеться відкриття пам’ятного знаку, а також буде передано мощі блаженного для кожної єпархії УГКЦ, що дасть змогу всім вірним помолитися біля мощей о. Омеляна Ковча.
«Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі» (Ісая 53, 4)
Великий Піст ― період очищення та роздумів над стражданнями Ісуса Христа. Роздумувати над страстями Христовими, на теренах Мельниці-Подільського деканату, допомагали молоді люди Греко-Католицького Молодіжного Товариства «Цвіт» з Мельниці. Юні цвітяни підготували Хресну дорогу з музичним супроводом та Великопосними розважаннями над смертю нашого Відкупителя.
Найперше постановку цієї Хресної дороги побачили діти та вихователі в будинку-інтернаті, що знаходиться у Мельниці. Згодом дійство показали пацієнтам та лікарям з Мельниці-Подільської лікарні. Також Хресні дороги відбулись на кількох парафіях даного деканату: у Латківцях, Вільхівцях, Устю, Дністровому, Вигоді та Мельниці-Подільській. Парохи та їхні парафіяни були приємно вражені старанням цвітян передати, з допомогою музичного супроводу, страждання і муки Господа, скорботу Його Матері, сум побожних жінок та наругу катів і фарисеїв.
о. д-н Василь Германюк
Хресна дорога, яку часто моляться під час посту, є нагодою для молитви за ненароджених дітей і миттю роздумів над згубним аморальним впливом абортів. Церква сьогодні багато говорить про це велике суспільне лихо і всілякими способами намагається загальмувати його прогрес. Тому останнім часом поширилась практика Хресної дороги ненароджених немовлят. Пройти нею мали змогу й парафіяни церкви св. Архистратига Михаїла і всіх сил безплотних міста Чорткова. Допомогла їм у цьому духовно-мистецька спільнота з Борщівщини на чолі з о. Володимиром Рачковським, парохом греко-католицького храму Преображення Господнього у Хотині. Юні митці: Галина Бибик, Олеся Максимів, Володимир Хархаль та їхній духовний наставник об’єднались не лише для духовної творчості, а, перш за все, для того, щоб через дещо незвичну Хресну дорогу боротись із абортом і відкривати людям очі на моторошну правду про нього, а також доводити, що такі людські дії, як евтаназія і насильство не є правами людини. Активісти професійно працювали над змістом, піснями та інструментальним супроводом Хресної дороги.
Сторінка 548 із 598
