Пізно ввечері близько 2400 год. В суботу 7 лютого почала горіти будівля греко-католицької церкви в с. Дорогичівка (Товстенький деканат, Заліщицького району). Спільними зусиллями жителів села (греко-католиків і православних) та працівників МНС приблизно біля 100 год. ночі 8 лютого пожежу було ліквідовано.
Прес-центр Бучацької єпархії УГКЦ уповноважений подати спростування статті наклепницького змісту, яка з’явилася на сайті так званих «підгорецьких отців». Їхній лист з’явився, щоб використати чергові події для очорнення і нападок на керівництво Церкви.
В селі Раштівці Гусятинського деканату ісповідникам неопоганського культу «Рідновіри» вдалося шляхом обману купити будинок колишньої колгоспної контори, нібито, для ведення зеленого туризму і вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Тепер ідолопоклонники відверто заявили про себе та хочуть там будувати своє капище для поклоніння. Це викликало громадський спротив населення с. Раштівці, який мав усі шанси перерости у самосуд. Завдяки швидким діям Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака та переконливим словам о. Володимира Заболотного, який терміново виїхав на місце конфлікту, було попереджено самочинну розправу та кровопролиття. Справу переведено в напрямку вирішення згідно з християнською мораллю, а протест вірних проти подальшої купівлі земельної ділянки в юридично-правову площину. Як наслідок дій керівництва єпархії, загальні збори с. Раштівців одноголосно проголосували проти надання земельної ділянки «Рідновірам».
На цей інцидент негайно зреагували так звані «підгорецькі отці» і, за своїм звичаєм, подали чергову порцію дезінформації: «…Адміністратор єпархії о. Д. Григорак, ЧСВВ, швидко вислав о. В. Заболотного, щоб заборонити протест вірних проти подальшої купівлі ділянки і будинку…, щоб РУН-віра вела наших вірних до відступництва і до вічної погибелі...».
20 січня 2009 р. Б., у приміщенні актового залу Єпархіального Управління Бучацької єпархії УГКЦ, відбулася різдвяна вистава «Містерія надії» та святковий концерт коляд, у виконанні братів студентів з Василіянської духовної семінарії.
19 січня 2009 р.Б. – в Катедральному Соборі Святих Апостолів Петра і Павла відбулася урочиста Божественна Літургія з нагоди величного празника Богоявлення, яку очолив Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії УГКЦ високо преподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ в співслужінні настоятеля, о. Миколи Малого та духовенства Катедрального Собору.
Детальніше: Божественна Літургія з нагоди величного празника Богоявлення
14 січня подвійне свято, Обрізання ГНІХ та празник св. Василія Великого, урочисто святкує ціла наша церква. Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії УГКЦ звеличив цей празник у Бучацькому монастирі ОО Василіян. О 10.30 у Храмі Чесного Хреста Господнього о. Дмитро Григорак, ЧСВВ очолив урочисту Літургію Святого Отця нашого Василія Великого у співслужінні о Макарія Солюк, ЧСВВ настоятеля монастиря ОО Василіян у м. Бучач.
Особливим є для ОО Василіян празник св. Василія адже саме Він є засновником, законоположником і патріархом Чину Святого Василія Великого та інших монаших спільнот, як на сході так на заході, адже св. Бенедикт засновник монашества на заході свої правила базував на правилах св. Василія Великого батька східного монашества.
Апостольського Адміністратора Бучацької Єпархії УГКЦ
о. Дмитра ГРИГОРАКА,ЧСВВ
на Різдво 2009 р.Б.
Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним монахам і монахиням,
Дорогим Братам і Сестрам!
«І Слово стало тілом, і оселилося
між нами, і ми славу Його бачили» (Ів. 1,14).
Христос Рождається!
Різдвяний час знову спонукує нас ввійти думками і серцем в Таїнство приходу Божого Сина у світ. З дитинства відома всім радісно-хвилююча картина: вертеп, ясла, в центрі – дитятко Ісус з Пречистою Дівою Марією і її обручником святим Йосифом, клячать пастушки з ягнятками, три царі принесли свої дари Цареві Вселенної. За вікном надворі приємно поскрипує сніг під ногами колядників, а на святковому столі – кутя і 12 страв. Навкруг столу святково одягнуті члени родини трапезують при запалених свічках, ведучи розмови і співаючи веселі колядки. Так є в кожній українській родині на Різдво. Україна святкує прихід Спасителя. В ці дні не хочеться думати про наші чисельні негаразди. Душа прагне зануритися в святкову тишину різдвяної ночі, в коляду, в радість святкового спілкування з друзями і рідними. Століттями витворювалися в нашому народі традиції святкування Різдва Христового. Вони настільки глибоко увійшли в свідомість і культуру українців, що стали частиною нашого життя. Різдво для нас має значення спільнотове: воно об’єднує родини, громади, народ; і також значення глибоко особисте: душа кожного з нас прагне тієї тихої радості і святості різдвяної ночі.
Але Різдвяні свята проходять і ми знову повертаємося до своїх обов’язків, турбот і проблем, з легким сумом згадуючи той радісний час, коли святкували прихід Господа.
Але ж Різдво Христове – це є свято християнське, і тому воно має набагато глибше значення для нас, ніж тільки пригадування певних історичних подій і наповнення наших душ приємними емоціями, які минають. Для християн Різдво є насамперед великою духовною подією, під час якої людина відновлюється у вірі, в любові, стає ближче до Бога. І це не тимчасово, а назавжди. Це ніби сходинка, ставши на яку, ми вже не сходимо вниз.
Сторінка 548 із 596
