Преосвященні владики, Всесвітліші і Всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та всієї нашої митрополії
«Хоч і до гробу зійшов ти, Безсмертний, то адову зруйнував ти силу і воскрес, як переможець, Христе Боже, жінкам мироносицям звістивши: Радуйтеся! І мир дарував ти своїм апостолам, упалим же подав воскресіння».
(Кондак пісні 6 Пасхальної Утрені)
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі у Христі!
Частиною Світлого Воскресіння Божого Сина є також події, що відбулися напередодні. Все, що сталося з Христом перед Його Воскресінням з мертвих, є суцільною трагедією. Хресна дорога, страждання, глузування оточуючих, фізичний біль, розп’яття на хресті – усі ці моменти є ілюстрацією цієї трагедії. Проте, незважаючи на цей біль і терпіння, Христос не є цілковито самотнім у Своїх стражданнях. На Хресній дорозі поруч опиняються Симеон-киринеєць, співчутлива Вероніка та жінки з Єрусалиму; під хрестом зустрічаємо Пресвяту Богородицю і апостола Івана; у момент фізичної смерті - зворушеного сотника. Справжня самотність розпочинається вже після земних страждань, коли Божий Син занурений у безодню смерті. Тоді починається справжня довга ніч Христа. Цієї ночі вже немає нікого поруч - Христос знаходиться лише в обіймах Бога-Отця.
Детальніше: ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ АРХИЄПИСКОПА ТА МИТРОПОЛИТА ВАСИЛІЯ СЕМЕНЮКА НА 2022 РІК БОЖИЙ
Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Христос воскрес!
Зійшов Ти, Христе, в глибини підземні
І розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених,
І на третій день, як із кита Йона,
Воскрес Ти із гробу!
Пісня 6 Канону Воскресної утрені
Дорогі в Христі!
Цього року ми зустрічаємо Пасху Христову серед особливих випробувань, страждань, знущань, зневаги і руїни. У нашому народі, в Україні та на поселеннях, може здатися, що хрест Господній був раптово кинений нам на плечі на самому початку Великого посту і ми несемо його вже не день-два, не тиждень-два, а безнастанно, день і ніч. Для нас Велика п’ятниця стала немовби хлібом насущним, буденною дійсністю і ми не знаємо, коли настане світлий день перемоги над злом, ненавистю і насильством. Але саме сьогодні Господь закликає нас не сумніватися в перемозі світла над темрявою, життя над смертю, істини над брехнею, і Він запевняє нас у своїй любові та милості. Від Нього, нашого воскреслого Спасителя, ми черпаємо силу в теперішніх стражданнях, Він – джерело нашої надії. Тож разом з апостолом Павлом ми сьогодні кажемо: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії… Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4, 8. 11). В тому ж дусі ми впевнено вітаємо одне одного переможним привітом: Христос воскрес! Воістину воскрес!
Владика Дмитро Григорак очолив Чин похорону Руслана Борцова, військового із м. Волновахи у Катедральному Соборі Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Чорткові.
Детальніше: «Бог дає силу духа нашим воїнам, завдяки нашим молитвам», - Владика Димитрій
Звертаючись до рідних загиблого воїна із смт. Товсте Олега Андрощука (Русиняка), єпископ сказав: «Найперше моє слово співчуття для родини нашого героя Олега від нас, духовних осіб, і від всіх українців: «Немає таких слів в людській мові, щоб загоїти вашу рану, тільки Бог може її зцілити. Багато нині матерів, дітей, дружин плачуть над домовинами своїх рідних. Це є найкращі сини України і ми, нашим життям, є їм зобов'язані завжди. Смерть Вашого сина - це гірка ціна свободи нашої нації».
Генеральний Вікарій Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний в м. Гусятині очолив похорон воїна Михайла Процишина.
Після Хресної дороги у Катедральному Соборі Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Чорткові Владика Димитрій Григорак, ЧСВВ – єпарх Бучацький сказав: «Сьогодні Хресну дорогу ми всі проходимо в одному наміренні: за Україну, за перемогу над ворогами. Кожен з нас має впродовж життя свою Хресну дорогу, але зараз ми об'єднані всі в одну дорогу Христа, яка веде до воскресіння. І ті, які воюють, і ті, які волонтерять, і які голодують, і які помирають, і які терплять за рідну українську мову, - всі своїми терпіннями докладаються до несення Хреста самого Ісуса. Коли дітей, немовлят, старших людей окупанти вбивають цілеспрямовано і системно, ми молимось і все жертвуємо Господеві. Світ дивиться і подивляє, але тут немає нічого дивного. Господь вже давно нас готував і дав нам духа сили, любові і мужності».
Сторінка 72 із 609
