Різдвяне послання Апостольського Адміністратора Бучацької Єпархії УГКЦ
о. Дмитра ГРИГОРАКА,ЧСВВ на Різдво 2011 р.Б.
Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним монахам і монахиням, дорогим Братам і Сестрам!

Христос родиться, щоб воскресити
впалу колись людську природу
(тропар Навечір’я Різдва Христового)

Різдво Господа нашого Ісуса Христа – надзвичайна подія в історії людства. Подія, яка є конкретною історичною подією і є водночас Таїнством: Таїнством приходу Бога у світ, який продовжує постійно приходити в серця людей в невидимий  духовний спосіб поки буде існувати цей світ.

Кожного року в час Різдва Господь пропонує нам знову і знову роздумувати над Його приходом і зсилає  свої особливі благодаті, щоб щоразу все більше і глибше відкривати свою безмежну любов до нас. Через Різдво Господь продовжує здійснювати Свій план повернення людини до свого Творця.

Детальніше: Різдвяне послання Апостольського Адміністратора Бучацької Єпархії УГКЦ

Єпархіальна курія, отці декани, пресвітерська рада, колегія єпархіальних радників, редакція «Христової Скелі», єпархіальні комісії, духовенство, монашество та всі вірні Бучацької єпархії щиросердечно вітають з 55-річчям від дня народження високопреподобного о. Дмитра Григорака, ЧСВВ, Апостольського Адміністратора Бучацької єпархії.

Нехай Милосердний Бог, Який краще за всіх знає цінність і постійність Ваших кропітких зусиль для утвердження цілої нашої Бучацької єпархії, щедро винагородить Вас в цьому житті здоров’ям і щастям близьких вам людей, повагою вірних, а в Небі обдарує вічним щастям.

На многії літа!!!

26 грудня, з Божої ласки, розв’язався останній міжконфесійний конфлікт у Бучацькій єпархії між православною і греко-католицькою громадами. У селі Хлопівка цього дня Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії високопреподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ у співслужінні з отцем-деканом і священиками з сусідніх парафій посвятили хрест під будівництво нової церкви для греко-католиків. Підтримати громаду с. Хлопівка приїхали і представники обласної та районної держадміністрації. Сільський голова висловив щиру вдячність Богу, що саме за його каденції розпочнеться будівництво Господнього храму!...

Усі присутні, скріплені Божим духом, пастирським благословенням та доброю волею представників влади, отримали ентузіазм для будівництва каплички, а потім церкви! Отож, із Богом!!!

Резонансне інтерв’ю

Спілкувався

Володимир Погорецький

– Отче Дмитре, чортківчани, судячи з анонсу в міській газеті «Чортківські вісті» про майбутню нашу розмову, знаю достеменно, чекають її з великою заохотою, нетерпінням та увагою. Тож, як говориться, час сьогодні настав благодатний – Ви повернулися з відрядження, і для трудівника пера настала сприятлива пора засівати зерна прознання.

Знаю, що Ви читали мою статтю, яка була опублікована позаминулого тижня у міській газеті «Тернисте плетиво смутку». Мені відомо, бо до мене доносяться вісті-чутки з єпархіального управління Бучацької єпархії, що ряд греко-католицьких священиків і вірних УГКЦ незадоволені цією публікацією, яка, на їх думку, підриває авторитет окремих церковнослужителів, а її автор (треба дивитися крізь призму міжконфесійного конфлікту, що виник між вірними УГКЦ та УПГКЦ  за чортківський храм Преображення Господнього) чомусь не виправдовує силових методів боротьби вірян за цей храм Божої прослави  і хотіли б, щоб я дав у газеті спростування, себто визнав помильність своїх слів. Чому на Вашу думку ця стаття викликала такий резонанс у суспільстві? Яких помилок чи огріхів допустився її автор?

Детальніше: Отець Дмитро Григорак: «Кожний провідник, який влізає насильницьким способом до храму вашої душі –...

Релігійно-інформаційна служба України висвітлює діяльність т. зв. «групи Догнала» проводячи веб-конференції та друкуючи свідчення тих людей, які спілкувалися із колишніми монахами з с. Підгірці.  Тема діяльності т.зв. «групи Догнала» викликала жвавий інтерес у читачів РІСУ. Після веб-конференції і публікації вражень від участі у реколекціях, організованих «догнальцями», пропонуємо до уваги наших читачів ще один матеріал, який надійшов у редакцію. Його автор, із зрозумілих причин, захотів залишитися анонімним.

 Колись я з друзями час від часу відвідував Підгорецький монастир, так би мовити, приватним велопаломництвом. Але з часом цей звичай занехаявся… Навесні 2004 року ми вирішили все ж таки згадати старі добрі часи. Цьому сприяла і та обставина, що в родині я став «білою вороною», оскільки чи не єдиний не відвідав «реколекції», які відбувалися у цьому монастирі, і був досить скептично налаштований до діяльності їх організаторів.Тому, домовившись з друзями, ми, як і колись, вирушили на велосипедах в паломництво до Підгорецької Богородиці.

Детальніше: “Я дякую Богові, що вирвав своїх родичів з цієї секти”