У Бучацькій єпархії перебувають мощі одного з найвідоміших святих минулого століття Шарбеля, чудотворця з Лівану. До них приступило багато людей, котрі молились до святителя у різних намірах, а охочі могли придбати і святе миро. Декан Товстенського деканату о. Ігор Леськів розповів, що мощі вже побували у Заліщиках, а зараз перебувають у с. Лисівці (Товстенський деканат). Біля них священик служить відповідний акафіст та мирує вірян святим миром.

У гусятинській церкві Покрови Пресвятої Богородиці відбулися триденні реколекції віднови у Святому Дусі, які провели члени спільноти ІІІ-го чину братів Францисканців: Олесь та Людмила Маргітич з Івано-Франківська.

Після цих духовних вправ переважна більшість присутніх зробила одне з найбільших відкриттів свого життя: «Господь особисто любить мене, обдаровує своєю опікою і бажає міцніше пригорнути до себе». І це відкриття направду здійснило переворот у нашому житті. Завдяки ласці Святого Духа, Який щедро сходив на зболені і стривожені душі, після Святої Сповіді і прийняття Ісуса як Господа свого життя у Святому Причасті ми раптово зрозуміли, ні, просто відчули, що наш особистий зв’язок з Господом – це двосторонні відносини. Якщо Господь так полюбив мене, що став людиною і помер за мене на хресті, і нині за посередництвом Святого Духа бажає й надалі віддавати себе мені, то і я маю обов’язок відповісти йому взаємністю – повністю довірити себе, своїх близьких, свої проблеми, радощі і турботи Ісусу. А щоб відкритись Господові, мушу раз і назавжди сказати «ні» власному егоїзму, який «підказує», що я можу самостійно вирішити ту чи іншу проблему. Також часто я роблю себе господарем свого життя, забуваючи, що є лише творінням.

Без перебільшення, життя християн в основному проходить монотонно: ми працюємо в поті чола, щоб утримувати родину, в неділю ходимо до церкви, виконуючи свій християнський обов’язок. І віра наша, по суті, дуже поверхова і традиційна, і наші знання щодо віри дуже незначні. Саме реколекційні науки, натхненні Святим Духом, відкрили нам правду про себе: наш власний егоїзм і гордість заглушують діяння Святого Духа, і тому ми не можемо чути Господнього голосу в серці, не можемо як слід прославляти Господа, не вміємо серцем молитись до Творця.

Із робочим візитом Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук відвідав 5 березня осідок Бучацької єпархії – місто Чортків. Предстоятель нашої Церкви спершу поспілкувався з Єпархом Бучацьким Преосвященним владикою Дмитром Григораком, ЧСВВ. Відтак Блаженніший Святослав зустрівся із працівниками курії, головами єпархіальних комісій, представниками міської та районної влади. У теплій, дружній атмосфері обговорювались різні питання суспільного та церковного життя наших мирян. Блаженніший Святослав ділився досвідом свого душпастирського служіння, давав поради священикам на їх цікаві запитання і навіть жартував. Глава УГКЦ також відвідав Чортківську дяківсько-катехитичну академію ім. свщмч. Григорія Хомишина, де Блаженнішого радо вітали отець-ректор, викладачі та студентство.

У суботу, 3 березня, в Управлінні Бучацької єпархії відбулася зустріч лікарів із Єпархом Бучацьким Преосвященним владикою Дмитром Григораком, ЧСВВ, головою єпархіального осередку руху «За життя!» о. Ігорем Довганюком та активістами цієї організації. Мета цієї зустрічі та наступних – підготувати медиків, особливо гінекологів-акушерів, до євангелізаційно-просвітницької роботи з подружніми парами у процесі дошлюбної катехизації.

7 березня розпочинається робочий візит Преосвященного владики Дмитра Григорака, ЧСВВ, Єпарха Бучацького, до італійської єпархії Капуа та Апостольської столиці. В Італії єпископ має намір обговорити з греко-католицькими та римо-католицькими інституціями питання щодо співпраці у різних напрямах.

Єпархію Капуа архиєрей відвідає не вперше. Між нею та Бучацькою єпархією налагоджені тісні партнерські відносини.

В Апостольській столиці Єпарх Бучацький планує відвідати обитель сестер Мироносиць, поспілкуватись із духовенством та українськими мирянами.

За два місяці має з’явитись україномовна версія унікального Бучацького Євангелія, з якою зможуть ознайомитись усі охочі. Щоб привернути увагу громадськості до своєї культурно-духовної спадщини, сакральну книгу планують видати великим тиражем.

Бучацьке Євангеліє є писемною пам’яткою старослов’янської мови києво-руської редакції і шедевром українського пергаментного рукопису часів Галицько-Волинського князівства. Пам’ятка на кілька століть давніша за славнозвісне Пересопницьке Євангеліє, на якому складають присягу українські Президенти. Бучацьке Євангеліє, яке датується ХІІІ ст., було написане кириличним уставом у часи найбільшого розквіту Галицько-Волинського князівства за правління князя Романа Мстиславовича. Дослідники припускають, що його написали ченці одного з волинських монастирів, ймовірно, що це був монастир у с. Городище неподалік Володимира-Волинського. Далі пам’ятка знаходилась у василіанському монастирі Воздвиження Чесного Хреста Господнього в Бучачі. Донині вона збереглась не повністю, хоча те, що уціліло (160 аркушів), вважається безцінним духовним скарбом українського народу.