У гусятинській церкві Покрови Пресвятої Богородиці відбулися триденні реколекції віднови у Святому Дусі, які провели члени спільноти ІІІ-го чину братів Францисканців: Олесь та Людмила Маргітич з Івано-Франківська.
Після цих духовних вправ переважна більшість присутніх зробила одне з найбільших відкриттів свого життя: «Господь особисто любить мене, обдаровує своєю опікою і бажає міцніше пригорнути до себе». І це відкриття направду здійснило переворот у нашому житті. Завдяки ласці Святого Духа, Який щедро сходив на зболені і стривожені душі, після Святої Сповіді і прийняття Ісуса як Господа свого життя у Святому Причасті ми раптово зрозуміли, ні, просто відчули, що наш особистий зв’язок з Господом – це двосторонні відносини. Якщо Господь так полюбив мене, що став людиною і помер за мене на хресті, і нині за посередництвом Святого Духа бажає й надалі віддавати себе мені, то і я маю обов’язок відповісти йому взаємністю – повністю довірити себе, своїх близьких, свої проблеми, радощі і турботи Ісусу. А щоб відкритись Господові, мушу раз і назавжди сказати «ні» власному егоїзму, який «підказує», що я можу самостійно вирішити ту чи іншу проблему. Також часто я роблю себе господарем свого життя, забуваючи, що є лише творінням.
Без перебільшення, життя християн в основному проходить монотонно: ми працюємо в поті чола, щоб утримувати родину, в неділю ходимо до церкви, виконуючи свій християнський обов’язок. І віра наша, по суті, дуже поверхова і традиційна, і наші знання щодо віри дуже незначні. Саме реколекційні науки, натхненні Святим Духом, відкрили нам правду про себе: наш власний егоїзм і гордість заглушують діяння Святого Духа, і тому ми не можемо чути Господнього голосу в серці, не можемо як слід прославляти Господа, не вміємо серцем молитись до Творця.
Спочатку ми самі собі намагалися заперечити, адже читаємо безліч гарних молитов з різних духовних книжок і на молитву витрачаємо ніби чимало часу. Але забуваємо, що молитва – це діалог з люблячим Господом, а ми проводимо монолог, у якому – лише просьби-накази: «Дай мені, Господи, те і те, зроби інше… тощо».
Реколекції дали нам відповідь на безліч запитань, як розвивати свої особисті стосунки з Ісусом. Більше того, після спільної молитви, у якій ми визначили Господа Царем свого життя, Ісус не забарився з відповіддю: Він показав, якщо довірюся і цілковито віддам своє життя Йому, то Він буде Мене проводити і зцілить рани як душевні, так і тілесні.
Після щоденної Служби Божої та реколекційних наук ми спільно молились Богородичну вервицю, а о. Петро Гудима та реколектанти молились над кожним учасником реколекції молитву за зцілення. А пізніше ми мали можливість дати власні свідчення віри.
Особисто мені, вдові з «десятирічним стажем», матері трьох дітей, двоє з яких уже одружені, бабусі двох онуків хочеться поділитись таким свідченням. Прийнявши всім серцем Ісуса, Господа свого життя, я щиро поділилась зі Спасителем своєю найбільшою проблемою, точніше, не поділилась – віддала її Ісусу. Усі ці роки, коли своїм дітям намагалась замінити і батька, і матір, я оточила їх надмірною опікою, плакала і переживала за будь-яку їхню невдачу, щоб випробування долі були м’якшими. Згодом я відчула, що моя надмірна моя опіка виснажує мене і духовно, і фізично. Бо ж усе, що відбувається у їхньому житті, Бог робить з любові, бачачи ситуацію на кілька кроків вперед. Зрештою, хіба своїм надмірним хвилюванням я можу що-небудь змінити? Після першого дня реколекцій я відчула дивне світло у своїй проблемі. І я віддала той тягар Ісусові, довірила Йому в опіку всіх своїх рідних: «Нехай на все буде воля Твоя!..»
І тепер я дивитимусь на своїх рідних не з меншою любов’ю, а з легшим серцем, бо поряд є Той, Котрий любить їх більше за мене і ніколи не допустить, щоб з ними сталось щось зле. Головне, щоб усі мої рідні були з Богом. Щодня молитовно я відновлюю свою обітницю Ісусу, визнаючи його Господарем не лише моєї долі, а й моїх рідних.
Дякуємо Тобі, Господи, за все, що даєш і що збираєш. Нехай на все буде воля Твоя!
Під час реколекцій ми також змогли придбати духовну літературу, навчились правильно молитись, дістали заохоту до глибокого спілкування з Господом через Святе Письмо.
с. Мокрина, III ЧСВВ, смт. Гусятин