static-aside-menu-toggler

Цьогорічний червень став винятковим місяцем для Чорткова, адже тут відбулися урочисті заходи з нагоди 90-ліття Чортківської офензиви – національно-визвольної операції, яка відіграла важливу роль в історії всієї України. Ця славна подія показала світові, яким сильним і духовно стійким є українське військо. То й не випадково далекий червень 1919-го навіки закарбувався не лише в абстрактній книзі нашого минулого, а й на сторінках шкільних і університетських підручників з історії. Отож молоде покоління зі Львова і до Луганська, з Чернігова і до Севастополя вивчає про Чортківську офензиву. Це особливо повинно тішити мешканців Чорткова і району, адже кілька десятиліть тому тут, на наших рідних просторах, велися визвольні бої за свободу, віру і справедливість.                

Чортківська офензива, тобто прорив, наступ, відома в історії ще і як червнева офензива, адже тривала вона з 7 до 28 червня 1919 року під керівництвом генерала О. Грекова. У цей період відбувались воєнні дії Української Галицької Армії (УГА) у боротьбі з польським військом, яке відтіснило українські загони до південно-східної частини Галичини. Таким чином, УГА розмістилась за лінією Гусятин-Улашківці-Товсте-Устечко до стику Збруча і Дністра та готувалась до наступальних операцій, аби відтіснити польське військо за річку Золота Липа і далі просуватись у Галичину, визволяючи її терени. Спершу воєнні дії двадцятип’ятитисячної  УГА увінчались успіхом: польська армія відступила на 120 км до лінії Гологори-Перемишляни-Букачівці, а 8 червня було визволено Чортків. Перемогою завершились також бої за Бучач, Підгайці та інші населені пункти. Однак досить напруженими були битви за Тернопіль і Бережани. Через нестачу зброї і боєприпасів, а також значно слабші сили у порівнянні зі стотисячним польським військом, якому сприяли ще й союзні французькі загони, здобути українцям цілковиту перемогу було практично неможливо. Отож 28 червня польська армія відтіснила УГА аж до Збруча, а незабаром змусила перейти на терени Наддніпрянської України. Однак воєнні дії українського війська, названі Чортківською офензивою, були доказом того, що всенародний український опір – справді сильний. Ці здобутки УГА згодом відіграли важливу роль у боротьбі проти Червоної армії.

 

На початку червня, на свято Зіслання Святого Духа, Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії УГКЦ високо преподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, освятив новозбудований храм Пресвятої Трійці у смт. Заводське, що на Чортківщині.

У своїй промові о. Дмитро зауважив: «Сьогодні Свята Церква святкує своє день народження. Без Святого Духа немає церкви. Саме Святий Дух став тим посередником, який єднає людину з Богом та людей між собою. Усе що сталося для нас в історії спасіння здійснювалось у Дусі Святому. Все добро, що ми чинимо, всі наші добрі думки, почуття, дії, молитви є даром Духа Святого».

Голові Чортківської РДА
п. Тарасу Капусті
Голові Чортківської РР
п. Роману Чортківському
Голові міста Чорткова
п. Ігорю Билиці

Від 23 травня 2009 р.Б.

ЗВЕРНЕННЯ

Християни усіх конфесій м. Чорткова стурбовані подіями останніх днів, де складається враження, що наше християнське місто стало окуповане поганською сектою – Кришнаїтів, які під прикриттям святкування і запізнання з культурою Індії та індійськими танцями відкрито пропагують свою антихристиянську, поганську віру і культуру.

Християнська громадськість м. Чорткова стурбована проблемою збайдужіння співгромадян, до споконвічної християнської, національної традиції і патріотизму, наводимо приклад: 22.05.09 р. На центральному майдані біля пам’ятника Т. Г. Шевченку на панахиді з приводу святкування пере захоронення Кобзаря були присутні 17-20 осіб, натомість на стадіоні по вул. В. Великого на поганському збіговиську Кришнаїтів кілька сотень осіб, з яких більша половина молоді.

Подаємо Вам деякі відомості про тих, хто називає себе кришнаїтами.

КРИШНАЇТИ – Послідовники релігійно-містичної секти, що спирається на індуїстський канон, в основі якого лежить віра в бога Крішну. Крішна – однa з іпостасей Бога в індуїзмi.

Монастирська церква Улашківської обителі Отців Василіян, що знаходиться на Тернопільщині, Чортківського району, була піднесена до статусу базиліки, яка відтепер духовно споріднена з папською базилікою Святої Марії Більшої (Santa Maria Maggiore) у Римі. 31 травня 2009 р., під час урочистостей в Улашківському василіянському монастирі, про це офіційно оголосив Канонік базиліки Святої Марії Більшої Преосвященний владика Іриней Білик, ЧСВВ.
На урочистості в Улашківцях були присутні о. Порфірій Підручний, ЧСВВ, Радник Протоархимандрита з Риму та Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя отців Василіан в Україні о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ. Разом з владикою Іринеєм, який очолив Архиєрейську Святу Літургію і виголосив проповідь, співслужили отця василіяни і священики з різних єпархій Української Греко-Католицької Церкви.

Всі, хто відбув прощу до чудотворних ікон Пречистої Діви Марії та св. Івана Хрестителя в базиліці Різдва Божої Матері у відпустовому центрі Бучацької єпархії Української Греко-Католицької Церкви в Улашківцях, отримали Свідоцтва Прочанина та образки чудотворної ікони Божої Матері з римської базиліки Святої Марії Більшої.

 

З благословення Апостольського Адміністратора у суботу 23 травня у соборі Петра і Павла відбулися нічні марійські чування для учасників Апостольства молитви Бучацької єпархії. Вони розпочалися з молебня до Богородиці і вступного слова Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака, ЧСВВ, який наголосив на важливості апостоляту молитви в наш час. Апостол – посланець, а апостол молитви – є той, хто покликаний молитися за тих людей, з якими перебуває, за спільноту, громаду… Після великої вечірні нічні чування продовжувалися молитвою на вервиці та духовними роздумами над життям Марії, її материнством. Впродовж чувань учасники мали можливість приступити до Святої Тайни Покаяння.

В 01.00  відбулася Божественна Літургія. А о 03.00 усі процесійно вирушили містом до фігури Люрдської Богородиці (що на вулиці С. Бандери), де відслужили молебень і цим закінчилися чування.

Подібні духовні практики сприяють єднанню молитовних спільнот. Це дає можливість переживати членами  Апостольства Молитви сопричастя одного з одним та Богом і, таким чином, єднатися в єдину молитовну спільноту Містичного Тіла Христового.

Не випадковість – постійно зустрічати в українських містах, а ще більше у селах багато каплиць, розп’ять і символічних релігійних монументів. Віддавна наш глибокодуховний народ дбав про те, щоб постійно перебувати з Богом, не зважаючи на час і місце. Тому каплички і хрести часто зводили на перехрестях доріг, де висока ймовірність нещасних випадків, або ж на вершинах гір, щоб пригадувати сумнозвісну Голгофу.

У неділю Сліпородженого нове хресне знамено постало і в селі Горішня Вигнанка неподалік Чорткова. Його місія – засвідчити Христову перемогу над смертю і довести, що місце біля хреста – вже освячене, адже незабаром тут має з’явитись храм – ще одна греко-католицька святиня в сакральному ансамблі нашої єпархії. Часто буває так, що будівництво церкви розпочинається разом із формуванням та утвердженням громади. Однак у Горішній Вигнанці все по-іншому, адже громада існувала тут з давніх-давен і територіально належала до парафії Вознесіння Господнього у Чорткові. Тому можна вважати, що історія греко-католицької громади Горішньої Вигнанки є частиною славного минулого Вознесенської парафії, адже у свій час церква разом із навколишніми будівлями вздовж річки Серет належали селу Долішня Вигнанка, яке згодом стало частиною Чорткова. З легалізацією діяльності УГКЦ у церкві Вознесіння Господнього розпочалися Богослужіння. На початку 90-х минулого століття це був єдиний греко-католицький храм міста. Отож відвідували його віряни з усього Чорткова й околиць. Горішня Вигнанка теж була під юрисдикцією цієї парафії, навіть до того часу, коли в місті поставали нові парафії УГКЦ. Відтепер громада села матиме власну дерев’яну церкву-капличку, яку планують перенести з мікрорайону «Синякова», де минулого року освятили новозбудований храм. Ця капличка також уже має свою історію й наповнена молитовним духом. Спершу в ній молилась громада парафії Верховних апостолів Петра і Павла, поки тривало будівництво Катедрального собору. Потім капличка постала на «Синяковій». Тепер служитиме духовним пристановищем для мешканців Горішньої Вигнанки.