30-31 березня в приміщені Єпархіального управління Бучацької єпархії відбувся євангелізаційний собор під гаслом «Ідіть і навчайте…». Розпочався собор Божественною Літургією в Катедральному Соборі Верховних апостолів Петра і Павла, в якій взяли участь усі учасники собору. Після реєстрації учасників в приміщені Єпархіального управління, відкрив собор Апостольський Адміністратор о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, який і виступив з першою доповіддю на тему: «Потреба нової євангелізації». У своїй доповіді о. Дмитро дуже гарно проілюстрував становище церкви, яка потребує реєвангелізації. «Людина змінилася. Зараз інші часи, ніж були 2000 років тому, навіть 100 років тому. Науково-технічний прогрес – це результат людської діяльності: людина створює нові речі, які дають їй ніколи раніше не бачені можливості, створюються нові умови і обставини життя і це змінює людину: змінюється ментальність (спосіб мислення), поведінка і спосіб життя. Чим далі, тим швидше настають зміни в житті, які створює сама ж людина і це має зворотній вплив: людина змінює середовище і засоби свого життя, а це у свою чергу змінює людину… Сучасна людина поступово відходить від Бога, стає навіть не ворожою, а байдужою до Бога. Віддаляючись від Творця, людина потрапляє в усе глибшу екзистенційну кризу: для чого жити і взагалі, який сенс людського життя. Духовна криза спонукає моральну кризу, і ті кризи охоплюють все людство. І замість звернутися до абсолютних законів життя, які встановив Творець, людина, нажаль, шукає порятунок у новітніх філософських пропозиціях, у езотериці, а навіть заглушує пустку і біль душі алкоголем, наркотиками, розпустою і т. п. Криза сучасної людини – це цілком логічний наслідок її відходу від Бога. Інакше бути не могло: втрачаючи зв’язок з Творцем, людина втрачає саму себе. Творіння без Творця зникає… Маємо нині факт, сумний, але факт, що християни, зокрема у Європі, в традиційних християнських країнах, не живуть вірою в Христа, віра в них, якщо ще є, то чомусь дуже холодна і не змінює їхнього життя. Бачимо з досвіду, що християнство швидше сприймається і поширюється там, де є нужда і бідність і чомусь остигає там, де людина досягає певних комфортних матеріальних умов життя. Отже треба знову і знову євангелізувати – нести людям живого Христа».
Великопосні реколекції є одним з основних етапів приготування до світлого празника Воскресіння Христового, яке є найбільшим християнським святом. Саме тому вони проводяться в цілій Христовій церкві. Церкві яка потребує віднови та пригадки Божих правд. Саме в часі великого посту, ці правди пригадують нам отці реколектанти кожного року.
З 25 по 28 березня 2009 р. Б. парафіяни та монашество Храму Чесного Хреста Господньо монастиря ОО Василіян м. Бучач брали участь в духовних вправах, які проводив знаний проповідник о. Василиль Мендрунь ЧСВВ, вислужений протоігумен та магістер. о. Василь прибув у Бучацький монастир з Крехова з духовно-відпустового центру УГКЦ та формаційного дому Василіянського Чину, де кожну остатню неділю місяця провадить хресну дорогу, (у сприятливу погоду хресний хід відбувається на горі Побійній, поруч монастиря) на яку прибувають вірні різних закутків, особливо західної України. Крім того отець реколектант провадить хор, пише вірші, (декілька Його збірок потрапили до рук читачів), та сповняє інші душпастирські обов’язки.
На реколекціях о. Василь звертав увагу на різні аспекти святої тайни покаяння, підкреслював користі, потребу, вказував ласки які можна отримати, як правильно сповідатися та представляв на інші сторони гріха, способи та засоби боротьби з злом. Також отець реколектант проповідував про Пресвяту Євхаристію, молитву, Пресвяту Богородицю, позагробне життя померлих та обов’язки стосовно них живих. В часі реколекцій роздумували над різними справами, а між ними за вдячність Господеві за дари, ласки та добродійства, людям за добрі вчинки. Також отець проповідник провів Хресну Дорогу в середу та в п’ятницю з розважанням про правди вічні. Закінчили реколекції подякою та молитвою в наміренні святішого Отця та учасники отримали повний відпуст.
25 березня 2009 року, відбулися святкування, з нагоди вшанування 65-ї річниці від дня смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча. На території колишнього нацистського концтабору Майданек, що у Республіці Польща його було проголошено Покровителем душпастирів УГКЦ. Декретом Блаженнішого Любомира, який зачитав Владика Іван Мартиняк, Митрополит Перемишльсько-Варшавський було торжественно проголошено блаженного священномученика Омеляна Ковча покровителем душпастирів Української Греко-Католицької Церкви. А усіх священиків та душпастирів нашої Церкви закликав Блаженніший Любомир наслідувати у своєму житті та служінні приклад цього нашого співбрата у священстві. В рамках урочистостей, на території колишнього концтабору було відкрито обеліск із посланням бл. свщмч. Омеляна: "…Тут я бачу Бога – Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей".
В приміщенні актового залу Бучацької єпархії відбулися реколекції для катехитів єпархії, організатором яких був голова катехитичної комісії о. Іван Сендзюк. Сіяв духовне зерно Христової науки ігумен Бучацького Василіянського монастиря ієромонах Макарій Солюк, ЧСВВ.
Розпочалися духовні вправи благословенням Апостольського Адміністратора о. Дмитра Григорака, який у своєму коротенькому вступному слові наголосив на важливості та великій місії катехита. Адже кожен катехит є тим педагогом, який веде до Бога, роз’яснюючи Божу науку. Якщо священики в церкві мають біля 20-30% дітей, то катехит має змогу катехизувати і проповідувати слово Боже в школі для дітей і молоді у 100% відношені.
Третя недiля Великого посту називається Хрестопоклонною - вiд поклонiння Хресту i розiп'ятому на ньому Господу слави. В цей день Церква поклала читати Євангелiє про несення кожним iз нас власного хреста, тобто страждань i скорбот, якi трапляються на нашому життєвому шляху i пов'язанi з вiрою Христовою. "Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, i вiзьме хрест свiй, i за Мною йде", - сказав Господь. "Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене i Євангелiя, той спасе її. Бо яка користь людинi, коли вона придбає ввесь свiт, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамiн за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене i Моїх слiв у родi цьому перелюбному i грiшному, того посоромиться i Син Людський, коли прийде у славi Отця свого з ангелами святими" (Мк. 8, 34-38).
Господь Iсус Христос повелiває нам зректися себе. Що це означає? Це значить, що нам треба зректися своєї злої волi, а також сатани, що дiє в нас, i усiх дiл його, i усього служiння його, i усiєї гординi його, - i взяти хрест свiй. Не треба брати чужого хреста, який може бути нам не пiд силу. Iнодi люди беруть на себе подвиги, якi не можуть нести. Це стосується насамперед тих, хто дає Богу обiтницi чернечого життя i не виконує їх. Краще не брати на себе цього тягаря.
Бучацька єпархія УГКЦ видала біографічний нарис про блаженного новомученика українського народу о. Омеляна Ковча до 65-ої річниці з дня його мученицької смерті. Життя отця Омеляна може служити прикладом людини, яка до кінця свого земного існування не зрадила моральних принципів, глибоко гуманних та справді християнських. Його життя є прикладом справжнього екуменізму, толерантності, про що так багато і залюбки тепер говоримо. За свою людяність він заплатив найвищу ціну – життя.
Життя блаженного Омеляна Ковча постає перед нами як модерне “житіє святого ХХ століття”, століття жорстокого, сповненого терпінь, ненависті і беззаконня. Наслідувати життя святого – нелегко, але це потрібно робити, щоби світ ставав щораз ліпшим.
З нагоди відзначення 65-річчя трагічної смерті у колишньому нацистському концтаборі «Майданек», що на території Республіки Польщі, відбудеться відкриття пам’ятного знаку, а також буде передано мощі блаженного для кожної єпархії УГКЦ, що дасть змогу всім вірним помолитися біля мощей о. Омеляна Ковча.
Сторінка 547 із 597
