Коли на небозводі запалає,
Всміхнеться перша зірка золота,
Нехай тоді вона вам пригадає
Народження Спасителя Христа.
Ми в цю щасливу пору будем з Вами
В любові тихій, в радості без меж,
Бо щирою молитвою й думками
Найбільшу віддаль миттю перейдеш!
Різдво 2012 року Божого зустріло нас із колядою, затишною, безсніжною погодою та очима людей, які поруч нас…
То були різні очі: карі, блакитні, зелені, сірі, спокійно-оповиті втомою святкових підготувань, ледь сумні, задумані, замріяні, заклопотані, запалені веселим вогником радості та очі з ніжними перлинами сліз хвилювання…
Очі наших ближніх… Як часто ми дивимося в них? У сутінках суцільного поспіху щоденного життя часто перестаємо помічати ці дзеркала людських душ, що світять навколо. А після сутінків настає ніч.
Але що це? Як може так яскраво розвіяти нічну темряву невідоме досі Світло, тихе і водночас сильне..? Ніч вже зовсім не темна, а Тиха і Свята.
І стоїмо, осяяні Зорею, серед Святої ночі,
Покірні Мати і Дитя вдивляються нам в очі.
І сила оповила нас, могутня Божа сила.
І вдячна пісня із сердець аж до небес злетіла.
Тож, ідучи вуличками рідного міста, та несучи добру вістку до осель та храмів, ми в світлі Зорі помічали очі людей, навколо нас і намагалися передати колядкою вогонь Різдвяної зірки від серця до серця, щоб всі очі світу оповила різдвяна радість!...
У Вифлеємі в стайні на сіні
Христос родився всім на спасіння!
Люди, радійте, Христа вітайте,
Божому сину славу віддайте!
Слава на небі Богу Святому,
На землі спокій роду людському!
Христос рождається!
Обновлята м. Чорткова