Ти, молоде, - весна, майбутнього основа,
Прислухайся до голосу Месії-Слова:
«Іди до неба!» – кличе голосом любові,
«Почни нове життя в любові і обнові!»
Кінець 2009 року поставив перед членами ТУСК «Обнова» надзвичайно глобальне питання: «А як я зустрічатиму Новий 2010 рік?» Замислитись і справді було над чим. Молоду людину завжди манять багато речей відразу: зустріти Новий рік з батьками, чи на модній дискотеці, а може, гайнути в Карпати, чи провести Новорічну ніч перед телевізором, жуючи салат «олів’є» ?
Вибір ставав дедалі різноманітніший, проте, святкування Нового року із ТУСК «ОБНОВА» виглядало так:
- в Соборі св. Петра і Павла м. Чортків о 22.30 год. відбулася Св. Літургія, після якої всі серця з’єднала молитва за щасливу долю для нашого народу та Божої мудрості. Для багатьох із нас це був перший в житті Новий Рік, який ми зустріли у Божому храмі.
- який Новий рік без новорічної ялинки? Це питання вирішене! Ось ми стоїмо на площі м. Чортків і ловимо сніжинки біля зеленої красуні.
- в приміщенні Єпархіального управління Бучацької єпархії відбулася урочиста зустріч 2010 року. Кожен мав змогу задуматися над тим, чого він найбільш чекає від цього року, дарованого нам Господом. Що найбільш потрібне нам і людям, які нас оточують? Чого Господь чекає від нас в цьому році? Загальна відповідь – ЛЮБОВІ.
Кожен з нас потребує підтримки в тяжкі хвилини, втіхи у смутку, потребує розділяти свою радість з друзями. Пантоміми про любов та дружбу «обновлята» представили на славу. Лунали вірші, пісні радості та вдячності Богові за молодість, прожитий рік та Свято, яке Він святкував разом з нами.
Смачна трапеза та ігри біля красуні-ялиночки, ще більше прикрасили зустріч ТУСК «Обнова».
Та головне, що молодь ТУСК «Обнова» зібралася разом не тому, що їй не було де і з ким зустріти Новий рік, а тому, що хотіла розпочати 2010 разом з Богом.
Ми поверталися додому, а в молодих душах лунали щирі й гарячі слова:
«О Господи, зроби з мене знаряддя миру.
Там, де ненависть, нехай я несу Любов.
Там, де кривда, нехай я несу Прощення.
Там, де незгода, нехай я несу Єднання.
Там, де сумнів, нехай я несу Віру.
Там, де неправда, нехай я несу Істину.
Там, де зневіра, нехай я несу Надію.
Там, де печаль, нехай я несу Радість.
Там, де темрява, нехай я несу Світло.
О Господи, нехай я прагну
не бути втішеним, але – втішати,
не бути вислуханим, але – вислуховувати,
не бути любленим, але – любити.
Бо віддаючи – отримуємо,
прощаючи – дістаємо прощення,
вмираючи для себе – відроджуємось до Життя Вічного.»