На запрошення капелана Установи виконання покарань №26 у м. Чорткові, о. Романа Гарасиміва, єпископ Бучацький Владика Димитрій (Григорак) очолив заупокійну Святу Літургію з нагоди четвертої річниці від дня смерті о. Павла Менлі. Спільно з іншими священниками, які також служили капеланами у пенітенціарній системі, архиєрей молився за упокій душі покійного священника.
Отець Павло Менлі став першим греко-католицьким капеланом у Чортківському слідчому ізоляторі та фундатором храму Святого Апостола Івана Богослова, який було зведено у 2007 році. Разом із духовенством у молитві взяли участь начальник установи Ігор Драбик, працівники та засуджені.
У своєму повчальному слові Владика Димитрій пригадав життєвий шлях отця Павла. Повернувшись з Канади, він, маючи науковий ступінь і перебуваючи у поважному віці, після богословських студій прийняв священичі свячення. Його покликання — служіння ув’язненим — стало сенсом життя. Він не тільки щоденно відвідував ув’язнених, молився з ними та проводив духовні бесіди, а й ініціював і збудував перший в Україні храм на території слідчого ізолятора.
— Його щоденна присутність, молитва та духовна підтримка принесли свої плоди, — зазначив єпископ. — І сьогодні душпастирська опіка з боку УГКЦ продовжується не лише для ув’язнених, а й для працівників установи.
Владика також наголосив на глибокому значенні служіння капеланів:
— Через своїх слуг — священників, які є Божим голосом у цьому світі, Христос кличе людину до свободи від гріха. Адже можна бути на волі, але жити як невільник. А можна бути в тюрмі — й водночас бути вільним у Христі. Справжня свобода — це бути дитиною Божою.
Єпарх подякував керівництву установи за відкритість до духовної праці, яку нині продовжує о. Роман Гарасимів.
Очевидці й досі тепло згадують отця Павла Менлі:
— Отець Павло був надзвичайно працьовитим і простим у служінні. Він схилявся над кожним, хто потребував підтримки, поради чи розради. Був для всіх — і братом, і другом, і батьком.
— Він приносив маленькі гостинці, ділився не тільки часом, а й самим собою. Переймався долею ув’язнених, був поруч. Це тихе, жертовне служіння створювало атмосферу довіри — основу для зцілення душ.
— Професор математики, він ініціював проєкт храму, до якого долучилися вірні та духовенство Бучацької єпархії, купуючи символічні "цеглинки". Прибувши з Канади, отець прагнув внести свій вклад у духовне відродження України.
— Він мав дар слухання. Міг годинами розмовляти з ув’язненими, не втомлюючись. Виглядає, що був посланий Богом саме в той час і на те місце. Добре розпізнав своє покликання й виконав місію на Чортківщині — малій батьківщині своїх батьків із села Тарнавка.
Дякуємо Богові за дар такого щирого, людяного священника.
Пресслужба Бучацької єпархії УГКЦ
