Сердечно-душевне вытаме! З уст до уст звідусіль злилося багатоголоссям 40-катисячного велелюддя над урочищем Бичова на Ватряному полі 4-5 серпня ц. р.

Палюче сонце котило фестивальну  колісницю «Лемківських дзвонів», що тужливою ностальгією позивних понад лісом до небес голосили: «Цне мі ся за тобом, мій Лемківський краю…».

Чотирнадцятий раз слізно розмаїто розцвіло велике етнічне древо життя лемків. У старовинні Монастириська вони злетілись, з’їхались і зійшлися великою  родиною здалека і зблизька, долаючи кордони світу, дороги, стежки і стежечки Австралії, США, Аргентини, Австрії, Польщі, Словаччини, Росії… Київщини, Одещини, Вінниччини, Рівненщини, Хмельниччини, Львівщини, Івано- Франківщини  і Тернопільщини (Підгаєччини, Бучаччини, Чортківщини, Шумщини…) аби доземно вклонитись один одному і сказати, що «лемко был, є і буде», аби оберегом принести  «святу молитву лемкині» Катерини Русин – в кожен дім, щоб передати з роду в рід, аби засвідчити велику незгасиму любов своєї  сердечної ватри, яка полум’яно горить-палає і не погасне довіку.

У марші-параді містом йшли лемки в самобутніх національних костюмах із гордо піднятими головами, міцно взявшись за руки, задавалось, що це – живий хресний олтар, колись гірко-терпкої,  а тепер веселково щасливої долі цієї етнічної гілки українського народу. Урочисту ходу колон традиційно супроводжували юні барабанщики і духовий оркестр, що додавало вражаючої величі фестивальній церемонії.

«Славімо Галіцію!» - обнялись по-братерському лемки з бойками, гуцулами, полісцями, волинянами… в своїй «Лемківський столиці».

Радо запрошували гостей до Монастириського обласного комунального музею лемківської культури і побуту, де наочно впродовж років багату культурну спадщину традицій, звичаїв, оберегів свято представляють цінні скарби експонатів. Усі древні реліквії оку милі, дорогі обереги.

А звідси до Бичової автоколоною – рукою подати. Дорогою  мала нагоду спілкуватися із учасниками народного аматорського лемківського хору «Яворина» Монастириського районного Палацу культури (художній керівник, заслужений працівник культури України Василь Баран), яким випадає почесна місія відкривати концертну програму і цьогорічних «Дзвонів Лемківщини».  

Як повноправні господарі сцени, талановиті митці щирі і відкриті й у спілкуванні зі світовою спільнотою гостей. У їхньому доробку чимало лемківського мелосу, який майстерно популяризують у своїх виступах і в цьому чи не найбільша заслуга маестро.

Голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович оголосив про відкриття фестивалю. Прозвучав Державний гімн України, піднято Державний прапор та прапор Всеукраїнського товариства (під славнозвісну пісню «Верше, мій верше»). Всечесні  отці у всеосяжній любові до ближнього благословляли фестиваль молитвою.

Запашний із врожаю 2012-го року коровай з рук чарівних молодих лемкинь прийняв голова обласної державної адміністрації Валентин Хоптян, який  привітавши земляків і гостей із близького і далекого закордону з доленосним святом, серед іншого наголосив, що у першому мільйоні хліба, зібраного в засіки держави, є заслуга і лемків, які проживають на теренах краю.

Глава ТОДА вручив державні нагороди та почесні відзнаки представникам лемківських товариств: «Заслужений працівник культури України» – викладачеві Тернопільської музичної школи № 1 Надії Кулик, почесну відзнаку голови обласної державної адміністрації «Честь і слава Тернопільщини» ІІІ ступеня – голові Монастириської організації товариства «Лемківщина» Оксані Будній, директору обласного художнього музею Ігорю Дуді, уродженцю Тернопільщини, члену правління Київської організації товариства «Лемківщина» Івану Крісі, вишивальниці з Монастирищини Надії Музиці, відзнаку «Честь і слава Тернопільщини» ІІ ступеня – голові Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександру Венгриновичу та нашому землякові, голові Київської організації «Лемківщина» - Михайлові Мацієвському.

– На рівні  нашої обласної ради ухвалено рішення про створення центру лемківської культури – музею під відкритих небом «Лемківське село», яке передбачатиме на основі фестивалю «Лемківська ватра» створення певної інфраструктури, покликаної вказати особливості розвитку культури, - підкреслив  голова обласної ради Олексій Кайда.

Головну ватру-огниско запалив директор музейно-етнографічного комплексу «Лемківське село» в Монастириськах, староста фестивалю Михайло Тиханський.

На оглядинах документально-історичної виставки, приуроченої 65-ій річниці акції «Вісла» мала нагоду поспілкуватися із засновником і незмінних директором Велеснівського етнографічно-меморіального музею В. Гнатюка, Остапом Черемшинським, який розповів, що до справи збирання народної прози південних лемків найбільше спричинився наш земляк, велеснянин Володимир Гнатюк. Його записи народних казок, легенд, переказів та пісень зроблені в 1895-1903 роках та опубліковані в шести томах «Етнографічних матеріалів з Угорської Русі» (Львів, 1897-1911) є й до сьогодні неперевершеним джерелом пізнання народної прози даного регіону.    Майже паралельно з Володимиром Гнатюком в 1897-199 рр. фольклор лемків Пряшівщини записував земляк – український діалектолог Іван Верхрадський.

- Для мене є великою гордістю, - каже пан Остап, що наш краянин Володимир Гнатюк відкрив очі лемкам Закарпаття, Угорщини, Румунії, Словаччини, Сербії, Хорватії, Польщі, на території яких вчений здійснив свої наукові експозиції, що вони є русинами-лемками, які є етнічною гілкою древа українського народу.

Оригінальні мистецькі виступи наймолодших учасників свята запалили свою Дитячу ватрочку. Близько 15 колективів та вихованців виступали на малій фестивальній сцені, представляючи свою творчість. Їх також привітав голова ОДА Валентин Хоптян: «Приємно, що програма урочистого фестивалю доповнилася дитячою частиною. Це означає, що наше свято щоразу якісно зміцнюєься, стає цікавішим. Я щиро бажаю його наймолодшим учасникам щасливої долі та подальших мистецьких здобутків.

Тут, на Ватрочці вдоволена виступами онуків Володимира і Наталії – каже місцева поетеса Марія Малиняк з м. Монастирська. Щаслива і дуже радію з того, що настав час, коли можна не тільки сказати, що я лемкиня, переселенка, а з гордістю засвідчити свою етнічну живучість. Що ми – лемки, є та гілка з дерева Українського народу яка колись була відрізана на вимирання, але не висохла, прижилася з Волі Божої і кожен раз як бачимо все пишніше розцвітає у наших дітях, онуках.

Дуже радісно, що цей рік на «Дзвони Лемківщини» як ніколи приїхало дуже багато людей з різних міст України і не тільки. Прикладом є знаний у м. Львові скульптор-художник шановний Михайло Фірман, уродженець Підгаєчини. Вперше приїхавши з братом, був приємно вражений від здивування. Людина об’їздила світ, не могла  повірити, що бачить таку пишність свята тут, в Монастириськах, і ніколи не знав, що така багата і глибоко-ранима лемківська пісня.

Пісні, співаночки, лемківські танці запальні

Здавалось, тут немає місця вже – сльозі…

Але вони були, ті гіркі сльози споминів. Були тоді як серед поля, десь до неба, запалала ватра як свіча.   Тож пам'ять розбудила у серці голос роду предків, котрі, напевно, з небес дивилися на нас, дякуючи, що їхні діти, онуки не забули рідну мову, пісню, звичаї, які вони колись так ревно оберігали, вчили і передавали з покоління  в покоління.

Тож від себе, усім їм поклін до землі віддаю, подяки й пошани від людей бажаю. Нехай їхня праця й надалі колоситься успіхами, а місто наше підноситься в слові, щоб   з кожним роком ставало все більше знаним у світі, що Монастириська – столиця лемків. А ще дай Боже всім нам дочекатися другого року благодатного на цю зустріч, щоб весь світ взнав, що лемківському роду немає і не буде переводу…!

Пройдуть роки, минуть віки…

Все менш болюча рана, спогадів тих стане

Та лемко жив, і буде жити поки сонце й світ

Така Господня Воля, йому дана…!

- Щиро моє шанування тепер не тільки бандуристці, а заслуженому працівникові культури, пані Надіє. Під час ваших концертних номерів складається враження, що серед виру буття Надія Кулик до безтями закохана в душу України. Чи не так!?

- Я – лемкиня і горджуся тим. Карпатські гени четвертого покоління даються взнаки у мистецтві, дякуючи батькам, першій вчительці Монастириської дитячої музичної школи Марії Козубській по класу бандури, чоловікові Андрієві, який працює в Тернопільській обласній філармонії, улюбленій донечці Софійці, котра виступає зі мною на всіх лемківських ватрах та концертах під акомпанемент бандури (сміється). Приємно було відзнаку почесного звання отримати з рук саме голови облдержадміністрації Валентина Хоптяна, якому щиро вдячна за розуміння і підтримку авторитету молодого життя.

На великій сцені лоскотали душу до сліз солов’їні голоси заслужених, народних та аматорських колективів, солістів, знаних як в Україні, так і далеко поза її межами

У благодатну неділю єпископ Бучацький Української Греко-Католицької церкви владика Дмитро Григорак на митрополичий делегат у справах лемків о. Анатолій дуда у співлужінні численного духовенства відслужили Святу літургію, де було виголошено подяку владі, фундаторам, жертводавцям, меценатам, які розширюють інфраструктуру Ватряного поля. Було освячено простору двоповерхову хату, зведену зусиллями Монастириської районної державної адміністрації і районної ради, хижу гончара, споруджену за сприяння товариства «Тернопільгаз», які увійшли до експозиції музею лемківської культури і побуту. На меті - будівництво лемківської церкви у традиційному стилі.

- Цьогорічна ватра побила попередні рекорди масовості учасників й гостей свята, - каже голова районної державної адміністрації Іван Білик. Нам вдалося організувати їх дозвілля таким чином, що під час його проведення не було зафіксовано жодного серйозного правопорушення, чітко відпрацювали медики, місцеві рятувальники, пожежники. Загалом усі служби, управління, відділи району при підготовці фестивалю, часто витрачаючи свій особистий час, провели колосальну роботу, за що їм щира подяка. Вже наступного дня до мене надійшло більше сотні дзвінків із словами вдячності нашим жителям за теплий і гостинний прийом від багатьох делегацій. Особливо хочу відзначити керівників громад району, які вперше організовано взяли участь у святі, частуючи гостей кулінарними шедеврами лемківської кухні.

Спеціально для http://www.buchacheparchy.org.ua
Іванна Космовська
Фото Степана Бориславського