Минуло вже два місяці, як у Чорткові побувала відома у світі місіонерка та досвідчена проповідниця з Великобританії Еріка Гібелло, котра багато розповідала духовенству і мирянам Бучацької єпархії про духовне звільнення та зцілення. Крім проповідей, вона молилася і спілкувалася з вірянами.

Нині Е. Гібелло мешкає у Великобританії. Вона працювала особистим помічником колишнього заступника голови Міжнародної асоціації екзорцистів о. Руфуса Перейри, лідера руху «Віднова у Святому Дусі», котрий відійшов у вічність зовсім недавно, 4 травня 2012 р. Також Е. Гібелло є секретарем Міжнародної асоціації Служби звільнення та екзорцизму. Місіонерка часто бере участь у християнських форумах, на яких її знають як харизматичну доповідачку.

Е. Гібелло подорожує різними країнами світу, щоб донести людям Слово Боже, поділитись свідченням зцілення та звільнення, виступає з доповідями на теми духовного життя, молиться разом із вірянами. Її роздуми і доповіді переростають у книги. Вже кілька років популярною у світі є книга Е. Гібелло «… а тепер постало багато антихристів … (1 Йо. 2, 18). Як не потрапити у вир псевдорелігій», яка перекладена й українською мовою. У ній авторка розповіла про майже невидимі загрози для християн, про світові нехристиянські угрупування та філософські погляди, на вплив яких наражаються всі охрещені в ім’я Христа. А далі враженнями про Україну та розповідями про своє служіння Е. Гібелло поділиться в ексклюзивному інтерв’ю, яке вона погодилася дати газеті «Христова скеля».  

Слава Ісусу Христу! Вітаю Вас, пані Еріко, в Україні. Протягом кількох днів Ви зустрічалися з мешканцями Чорткова та багатьма приїжджими, спілкувалися з людьми, розповідали, як вдосконалюватись їм у духовному плані. Що Вас найбільше насторожило у житті українців?   

Люди в Україні мало чим відрізняються від інших людей, хочуть робити добро, але вчиняють погані речі. Вони не отримали належної катехизації, тому звертаються до джерел окультизму, сучасних чи традиційних, замість того, щоб звернутись навіть у буденних питаннях до Ісуса як Помічника і Спасителя. Таке відбувається у всьому світі, не тільки тут. Люди використовують різні види традиційного ворожіння, магії, забобонів, вірячи, що це їм допоможе.

Є також нині і проблеми у родинах: розлучення, скривджені діти, дехто має навіть кілька розлучень. Малята народжуються від різних батьків. Це дуже ранить дітей, котрі не почуваються безпечно у Церкві, під час навчання, щодо віри, особливо віри батьків, тому що більшість таких батьків ходять до церкви. Нічого дивуватись, що ці люди, як і на Заході, чинять неправильно. Отже, немає різниці, яка це країна і якою мовою розмовляють люди, як вони виглядають. Я люблю ваших людей, бо вони дуже дружелюбні. Вони гарно співають, мені подобається їхня музика. Також ваші люди чудово готують.

Ви вперше приїхали в Україну?

Я ніколи не була в Україні, але мені доводилось побувати в сусідніх країнах, де є дещо різне ставлення один до одного. Проте всі ці люди постраждали. Українці постраждали, поляки постраждали, росіяни постраждали. І це один з наших найважливіших пріоритетів – просити в Господа допомоги, щоб зуміти пробачити один одного, особливо якщо ми християни.

Коли ви приїхали в Україну, яким було Ваше перше враження?

Я не побачила великої різниці з Австрією. Я виросла в Австрії, коли була війна. Там так само, тільки люди спілкуються іншою мовою. Звичайно, різниця є в Літургії. Римська Літургія є коротшою, більш «діловою». У вас же прекрасна Літургія. Центром у ній є прославлення Бога. Вона мені дуже подобається і не повинна бути втраченою.

Якої Ви думки про життя в Україні порівняно із життям у західноєвропейських країнах?

У таких країнах, як Великобританія, Німеччина, життя дороге. Люди зіпсовані, я б сказала, тим, що вони мають усе. Вони налаштовані постійно щось виробляти, а так багато людині часом не потрібно. На Україні з цим нормально. Я щаслива, що це так.

В Україні нині справді багато проблем і політичного характеру, і соціально-економічного, і релігійного. Що може допомогти вирішити їх раз і назавжди?

Не думаю, що у вас більше проблем, ніж будь-де. Як християнка і католичка я думаю, що перший пріоритет – це катехизація дітей і дорослих. Коли люди правильно навчені, то можуть молитись, щоб отримати роботу, знайти вірного партнера, впевнені, що з ними Господь. Тоді їхнє життя стане щасливішим, більш безпечним.

Ви були особистим помічником відомого екзорциста о. Руфуса Перейри, котрий багато доброго зробив у справі зцілення і звільнення від диявольських посягань. Нині його вже немає серед нас. Яким запам’ятався Вам о. Руфус і якою, взагалі, була Ваша дружба?

Я була знайома з о. Руфусом Перейрою 36-37 років. Він запросив мене до співпраці з собою 32 роки тому в Індії. Я відчувала, що покликана працювати з молодими людьми, які потрапили в нові релігійні рухи. Більшість цих рухів, 80 відсотків, своїми коренями сягають індуїстської традиції: Харе Крішна, Раджім, трансцендентальна медитація та інші. Вони належать до неоіндуїстських світоглядів. Ці молоді люди не зростають у по-справжньому релігійних сім’ях, шукають Бога. Вони говорили мені, що шукаючи Бога, прагнуть знайти щось надприродне, містичне, шукають і простого життя, коли можеш сидіти на землі і тебе не будуть критикувати за це. Отже, я служила цим молодим людям, щоб допомогти їм повернутись до батьків, зрештою, допомагала їм повернутись до Христа.

Ви написали книгу про те, що нині шкодить християнам у їхньому духовному житті. Назва цього видання «…а тепер постало багато антихристів … (1 Йо. 2, 18). Як не потрапити у вир псевдорелігій». Яка історія написання цієї книги?

Книга з’явилась завдяки моєму досвіду. Я спілкувалася з молодими людьми, дізналась, що нові релігійні рухи не базуються на християнському світогляді. Багато молодих людей, шукаючи Бога і духовності, шукають водночас і відповіді на свої питання про сексуальне життя, сексуальні норми, як на Заході, так і тут. Однак розуміння гріха у цій сфері втрачене. Здається, батьки теж неправильно поводяться, а діти відчувають себе винними. Це те, про що говориться в Біблії: кожен має добру свідомість, навіть не знаючи Бога (Рм. 2). Діти не мають відповідей не свої питання, почуваються загубленими. Отож вони шукають нових релігій, авторитетних людей, наприклад, гуру, вчителів, майстрів. І багато з них потрапляють до Індії. Це країна, де є кілька сотень мов (лише сім із них – основні, немає однієї уніфікованої мови), 715 національних груп, 90 сучасних світоглядів, різноманітні стародавні традиції. Сюди щороку приїжджають 10 тисяч молодих людей. Вони губляться, перебувають в Індії роками, не можуть повернутись додому. Я допомагала їм, називала їх усіх дітьми, бо я вже літня людина. Ці молоді люди приїжджали до таких місць, як Гоа, де тепло, щоб відпочити, поплавати в морі, але водночас поводили себе недобре, робили багато помилок. Їм нікому було пояснити на їхній мові, що думають місцеві жителі про їх поведінку, що, з індійської точки зору, вони поводяться погано. Я поїхала в ашрам (в індійській традиції це місце, де людина може розвивати свою духовну сферу). Християни прийняли цю назву, але внесли свій релігійний зміст. З отцями Паллотинами ми відкрили свій ашрам і працювали з молодими людьми, які не мали грошей чи втратили паспорт. Я побачила, що ці діти були неготові до того, що потраплять в Індії у пастку. Я попросила отців Паллотинів допомогти у проведенні реколекцій, щоб молоді люди навчились розуміти життя навколо. Цим людям був потрібний духовний супровід. Під час роботи з молоддю я дізналась про дари о. Руфуса, адже ближче з ним працювала, хоча знала його раніше. З 1987 р. ми разом проводили такі реколекції, здобули великий досвід без упереджень щодо національностей чи релігій, адже до нас приходила велика кількість людей: індуси, китайці, японці, африканці, бразильці. Людські нужди схожі у всіх куточках світу. Як сказав св. Августин, серце людське шукає Бога, поки не спочине в ньому.

Без сумніву, Ви компетентні у питаннях впливу різних нехристиянських рухів на духовний світ християн. А наскільки загрозливою для них є йога, яка нині досить популярна в Україні?

Християни не повинні займатися йогою, щоправда, в 1-му Посланні до коринтян, у 6-ій главі, а також у 10-ій, говориться про те, що ми маємо свободу як християни, тобто все нам можна, але не все корисно. Однак ніщо не повинно володіти нами. Ми можемо спробувати все, наприклад, йогу. Але мусимо пам’ятати: коли робимо вправи з йоги, то це не просто вправи, а своєрідна молитва до ідолів. Більшість людей цього не знають. Сучасна класична йога з її певними варіаціями не є системою спасіння для християн. Адже порятунок для християнина можливий через поєднання з Богом, тому що ми подолали гріховність і були прощені через хрест Ісуса Христа, але для прихильників йоги це означає ніколи не народитись знову. Вони не вірять у живого особового Бога-Творця, а – в певну універсальну силу, яка менш розумна, ніж людина. Згідно вчення йоги, коли помираєш, ти ніби розчиняєшся. Ті, що нею займаються, вірять, що потрібно народжуватись знову. Святе Писання у Старому Заповіті говорить про «долину сліз». А прихильники йоги не хочуть туди повертатись. Помилково люди Заходу думають, що йога – це гімнастика. Вона походить з філософії, яку ми не повинні приймати. Самі по собі вправи з йоги дають специфічний психологічний досвід, але вони не є духовними. Не розуміючи того, наші люди роблять їх більш амбіційно, ніж індійці. Але треба усвідомити, що ці вправи змінюють особистість, причому змінюють таким чином, що втрачається християнська мета. Християнська мета – це смирення, любов, яку хоче дати нам Господь, аби ми могли давати її іншим людям. Займаючись йогою, людина стає інтровертом, заражається духом гордині. Я досвідчила це, а в сфері зцілення отець Руфус Перейра володів даром помічати, що люди мають перешкоду до зцілення, перешкоду до християнського зростання, перешкоду до розвитку милосердя. Деякі релігійні християни думають, що йога допомагає їм наблизитись до Бога, але насправді це віддаляє їх від властивості творити милосердя, яке є шляхом наближення до Господа.

Пані Еріко, у Вас великий духовний досвід, з яким постійно ділитесь на різних зустрічах у різних країнах. А як би Ви охарактеризували місію свого християнського життя?

Місія світських – перш за все, дотримуватись 10-ти Заповідей Божих. Це найкращий захист, який ви можете мати. Не входьте в ніякі практики, які порушують 1-у Заповідь – використання Божого творіння для того, щоб отримати владу, контроль над власним майбутнім. Деякі люди навіть не хочуть грошей, а хочуть влади над людьми. Це відбувається через використання Божих творінь, замість того, щоб наблизитись до самого Творця і робити те, що Він говорить.

Дуже важливо, щоб ви пережили навернення до Ісуса, досвідчили реальну присутність Христа у житті, а не просто десь у філософії Церкви чи в Літургії. Коли ви переконались, що Ісус живий, що Він є з вами, хоче бути з вами, допомагати вам повсякчас, що ім’я Ісуса – святе, яке можете будь-коли закликати, то повинні ділитися цим досвідом з іншими. Ісус говорить, щоб ви йшли у світ і розповіли іншим, хто Він є, що любить людей, що хоче їх спасти. Це наша робота. Вона нічого спільного не має з філософією. Діяти у Христі – це творити милосердя, віддаляти від гріховності людей. Зовсім інше є в людей, котрі займаються різними видами східних вправ, наприклад, тай-чі, кунг-фу тощо. Ці вправи не принесуть нічого доброго для вас.

Попри те, що Ви часто подорожуєте з євангелізаційною місією, чим ще займаєтесь?

Взагалі, я фармацевт за освітою. Але, звичайно ж, пишу книги. На книгу «… а тепер постало багато антихристів … (1 Йо. 2, 18). Як не потрапити у вир псевдорелігій» мені пішло 27 років, поки я зібрала всі матеріали. Я досить близько спілкувалася з різними секретаріатами у Ватикані. Від Святішого Отця я отримала два листи і благословення спершу, коли він був кардиналом Ратцінгером, а потім, коли став Папою. Він написав мені свої думки про мою книжку. Я була дуже щаслива. Він читав її німецькою мовою. Перша публікація книжки була саме німецькою, хоча все було написано англійською, тому що я 50 років живу в Англії. Ось, власне, чим я займаюся, більше нічого. Я їжджу туди, куди люди мене запрошують, проводжу реколекції, а час між ними присвячую родині.

Чи є у Вас плани знову відвідати Україну?

Так, але це мають бути Божі плани. У мене не так багато грошей на подорожування. У деяких країнах платять багато, так що я можу потім їхати в ті країни, які не можуть оплатити мій приїзд. Це також питання фінансування. Але якщо Бог хоче, щоб я повернулась, я неодмінно повернусь.

І насамкінець Ваші побажання всім українцям з нагоди свого приїзду в Україну.

Я бажаю всім українцям по обидва боки України, незалежно від тієї різниці, яка тут існує, Божого благословення, щоб кожна людина зустріла Ісуса як свого Господа і Спасителя, і зрозуміла, що можна просити Його про допомогу в будь-який момент, молитись короткими молитвами. Довгі молитви – для прослави Бога на Літургії, інші молитви мають бути короткі. Ви маєте просто покликати Господа один раз, а Він знає, що вам потрібно.     

Дякую Вам за розмову, за те, що відвідали Чортків. Надіємось, що побачимо Вас у нашому місті ще не раз. Нехай Господь кріпить Ваші сили у нелегкій місіонерській діяльності і дарує щедрі духовні плоди!

Спілкувався Віталій Затильний
«Христова скеля» (липень, серпень 2012 р.)

Щира подяка за підготовку публікації інтерв’ю п. Світлані Галак, членкині спільноти Преображення Господнього при римо-католицькій парафії Воздвиження Чесного Хреста Господнього м. Києва. Нехай благословить Вас Господь!