З благословення Правлячого архиєрея Бучацької єпархії УГКЦ Кир Дмитра Григорака, ЧСВВ цього року мені випала нагода мати літню семінарійну практику в дитячому оздоровчому комплексі «Збруч», що у Скалі-Подільській. З 18 по 2 серпня тут відпочивала молодь з Києва, котрою я духовно опікувався. Спершу в мене склалось враження, що я є не на Західній Україні, а десь на місіях на Сході, але не хотілося опускати руки. У моїй праці чудово допомогли слова: «Господи, якщо я є тут – це означає, що Ти хочеш через мене для цих дітей щось сказати…»
Починалася моя праця спочатку як хореографа, а потім як «діджея». Згодом випала нагода для коротенької науки, чим я завдячую педагогам, котрі були відповідальні за дітей і не перешкоджали в моїй діяльності. Коли наступного дня я зустрівся з дітьми – сталося чудо: після коротких духовний наук біля мене стояло вже кільканадцятеро дітей. Того ж вечора було проведено першу вечірню молитву і розважання над Святим Письмом. На цій молитовній зустрічі зібралось 11 дітей, на наступній – 17, далі – 30 і більше. Стало традицією щовечора звертатися з коротким словом до дітей та спільно виконувати одну релігійну пісеньку про Христа чи Богородицю. Зацікавились наукою про Ісуса як діти молодші, так і старші. На десятий день у таборі вже питали, чи сьогодні буде наука і пісня. Тепер я з певністю можу сказати, що Господь завжди шукає різні способи достукатись до людського серця і навіть завітати до нього.
У моїй роботі з підростаючим поколінням чудово допоміг о. Василь Германюк, адміністратор парафії Успіння Пресвятої Богородиці смт. Скала-Подільська. Він як добрий пастир переживав, як розвиваються у таборі події, завжди старався щось підказати чи порадити. У день св. княгині Ольги ми вітали іменинниць, а в день св. рівноапостольного князя Володимира нам вдалось зорганізувати невеличкий концерт, не тільки, щоб привітати іменинників, але і вшанувати 1024-у річницю Хрещення Русі-України. У цьому святі взяв участь і о. Василь. У своєму привітальному слові він наголосив, що завдяки великому князю Володимиру ми маємо можливість називатися християнами й отримуємо безліч ласк від небесного Отця. До святкового вечора були залучені також відпочивальники табору, котрі декламували вірші про Богородицю, Володимира Великого і княгиню Ольгу, співали духовні пісні під супровід органної музики, славили Бога іншими своїми талантами. Наприкінці заходу о. Василь уділив усім Господнє благословення.
У неділю, 29 липня, сталося ще більше чудо місійної праці. На Богослужіння до місцевого храму, на Літургію східного обряду УГКЦ, вирушило 22 дитини, з яких 18 приступило до Святих Таїнств: Сповіді та Євхаристії. Більша половина цих дітей прийняла Святе Причастя вперше. Серце раділо від щастя, тому що в цей день діти стали повноцінними учнями Христа. Під час Святої Літургії було проведено також Чин відновлення обітів Хрещення, в якому всі разом відрікалися сатани й обіцяли служити та вірити Христу. Наприкінці відправи всіх присутніх було окроплено свяченою водою. Таборяни з великою радістю повернулися додому.
Наступного дня, після спільної молитви, було проведено футбольний турнір, в якому взяли участь команда «Скеля» при парафії Успіння Пресвятої Богородиці та команда «Столиця», що складалась з дітей-відпочивальників. Прийшли і вболівальники, щоб підтримати свої команди. Гра вдалася – перемогла віра у Христа. Напередодні останнього дня заїзду в таборі було проведено ще й конкурс малюнків на християнську тематику.
Нині, коли таборяни вже у себе вдома і згадують миті відпочинку, я не перестаю переконуватись, що здобув досвід місійної праці з сучасною молоддю нашої столиці, до якої, здавалося, неможливо достукатися і показати науку Христа. Але в Бога все можливе. Результат – зацікавлення молоді Києва релігійним життям, а головне – відвідини храму і прийняття Святих Таїнств. Тому хочу подякувати всім, хто долучився до цієї благородної праці, насамперед, Богові за те, що Він через владику Дмитра доручив мені цих дітей, також о. Василю, всім вихователям і педагогам, всім працівникам цього закладу, особливо директору п. Марії Лихо, заступнику директора з виховної роботи п. Василю Кирилюку. Нехай милостивий Господь винагородить всіх сторицею і дарує свою невичерпну благодать.
Бр. Ігор Стус, студент 5-го курсу
Івано-Франківської Духовної Семінарії