28 жовтня 2007 року на території Чортківського слідчого ізолятора,  Апостольський адміністратор Бучацької єпархії УГКЦ о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, із капеланом Павлом Менлі, фундатором храму, та собором священиків освятив храм Св. Апостола Івана Богослова. Літургія транслювалася через радіомережу закладу.

Будівництво богослужбової каплиці для ув’язнених розпочалося після Великодня з ініціативи капелана Павла Менлі та на його власні гроші. Далі, впродовж півроку, воно здійснювалося коштом добродіїв та на пожертви вірних Бучацької єпархії. Новий, величний, перший в Україні храм в СІЗО був зведений старанням багатьох відданих людей. Серед них в’язні установи, співробітники СІЗО, інженери, приватні підприємці, студенти дяківської школи та Івано-Франківської Духовної Семінарії, що збирали кошти, численні жертводавці, – для Департаменту інформації повідомив диякон Костянтин Пантелей, референт УГКЦ для пенітенціарних закладів України.

У неділю на Чині освячення та на першій Божественній Літургії у церкві Св. Івана Богослова були присутні засуджені, капелани, студенти дяківської школи, монахині згромадження Пресвятої Родини, співробітники установи, керівник Тернопільського обласного управління держдепартаменту з питань виконання покарань генерал Павло Лосик, інші працівники держдепартаменту. Начальник СІЗО підполковник Володимир Заверуха відмітив особливу старанність, працю та заслуги своїх заступників і помічників Богдана Вінничука, Романа Шуригайла, Тараса Бакуна, Михайла Вівчара, інженера Богдана Печернинського, засуджених Олега Юрика, Петра Годжуловського, Сергія Дигаса. Неоціненну підтримку й забезпечення надавав підприємець Олег Гаворчак. П’ятий рік, як отець-доктор Павло Менлі живе і служить в Україні для ув’язнених. Він та його батьки народилися в Канаді, лише дід його був родом із села Тарнавка, за 30 км від Чорткова.

Історія навернення професора фізико-математичних наук Павла Менлі здивувала колись блаженної пам’яті Папу Івана Павла ІІ. До освячення храму 71-річний капелан щодня сповідав і проповідував, щонеділі для персоналу і господарської обслуги відправляв Служби Божі у спеціальному приміщенні СІЗО, із якого вони транслювалися на всю установу. Через підсилювач проповідь і молитву було чути у кожній камері.

Коли Літургія закінчується, засуджені затримуються, щоб поспілкуватися з отцем. «Після недільної служби від одинадцятої до сімнадцятої години я не можу всіх висповідати. Доводиться приходити й у будень», – каже священик. У капеланській посвяті поруч довгий час був о. Сергій Ліщинський, тепер опікується лікарнею. Довший час о. Павлу допомагають сестри Єремія та Марія зі згромадження Пресвятої Родини, які служать для жінок.

В Україні у 32 слідчих пенітенціарних установах перебуває до 33 тис. осіб. У стінах деяких СІЗО є приміщення, адаптовані для літургійних цілей. Спорудження такого храму відбулося вперше. У камерах слідчого ізолятора в Чорткові на Тернопільщині перебуває до 300 підсудних середній вік яких від 30 до 35 років. Як за крадіжки та наркоманію, так і за значно тяжчі злочини. Багато нехрещених і тих, що ніколи не сповідалися. Від часу, коли стала щоденною дійсністю присутність священика в установі зменшилося число порушень і частота застосування специфічних методів примусу.

В’язниця в Чорткові збудована 1898 року за часів Австро-Угорської монархії. У центрі міста поряд стояли поліція, суд, в’язниця. Від суду до тюрми людей переводили підземним переходом. Із 1939 до 1954 року в Чортківській в’язниці було замордовано понад 1000 людей. «Коли приходили і радянські, і німецькі війська, тут була катівня, – розповідає начальник Чортківського СІЗО Володимир Заверуха, – навіть годі було й уявити, що колись тут стане можлива побудова святого храму. Служба в установі має особливий характер, і присутність священика дуже допомагає витримувати навантаження і завжди залишатися людьми».

Департамент інформації УГКЦ