На наших очах у світі відбуваються падіння жорстоких диктаторських режимів. Двадцять років тому, за Божим Провидінням, Україна і народ звільнилися від колоніального безбожницького поневолення. Церква і вірні отримали право на вільне сповідування віри Христової, а також право на будування родинного, суспільного життя на правдивих християнських засадах. І це відродження відбулося завдяки мученикам, ісповідникам віри нашої Церкви і нашого народу. У різдвяний час, коли Спаситель приходить, «щоб землю з небом в одно злучити», а кожного з нас любов’ю зігріти, наша Українська Греко-Католицька Церква підносить щирі молитви до Всевишнього за наших мігрантів, щоб і їхні домівки в цей важливий час стали святковим Вифлеємом. Хто вони – ці мігранти? Це наші співгромадяни, діти великого українського народу, які в силу важких обставин на рідній землі вимушені шукати кращої долі в чужих краях. Разом з ними ми є одною складовою свого народу. Як вдома, так і на чужині наш народ до всього приступає з Божим благословенням, бо в ньому вбачає свій зміст життя, свою перемогу і спасіння. Активність українців в утворенні церковних громад на чужині – це християнська позиція наших вірних, щоб завжди бути з Богом. Зібрання мігрантів на недільних Богослужіннях, численні сповіді, часте приймання Святого Причастя говорить про те, що наш народ, наша Церква має особливу харизму – нести Божу славу серед багатьох у світі.
Під час Всеукраїнської прощі, висловлюючи вдячність кардиналу Луїсу з Барселони за опіку над нашими вірними-мігрантами, що в Іспанії, Патріарх Святослав Шевчук офіційно проголосив, що в духовному Марійському центрі в Зарваниці вперше буде споруджено пам’ятник українським мігрантам. На жаль, цим людям рідна земля не знайшла місця під сонцем, і вони вимушені поневірятися на чужині. Однак віримо, що Мати Божа вислухає молитви і поверне щасливу долю всім нам, українцям.
У неділю, 5 лютого, в храмі Успіння Пресвятої Діви Марії м. Борщова під час Святої Літургії, яку очолював парох о. Богдан Боднар у співслужінні з о. Володимиром Рачковським, всі вірні щиро молилися за своїх рідних, які перебувають за кордоном. Отець Богдан після спільної молитви склав щирі побажання кожній родині і їхнім дітям, щоб швидше наступив той час, коли їх рідні повернуться у свої домівки, щоб там, де сьогодні журба, прийшла радість, на місце сумніву – аби прийшла віра, де розпука, щоб завітала надія, де була образа – щоби прийшло прощення. Бо ми багатіємо, коли сіємо добро.
Ольга Рачковська, вчитель християнської етики,
катехит храму Успіння Пресятої Богордиці м. Борщова