В Україні – велика втрата: 1 лютого з життя пішов видатний письменник, науковець, громадський діяч, дисидент, політв’язень, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Степан Сапеляк, уродженець с. Росохач, що на Чортківщині. Молоді роки, прожиті за радянської влади, він присвятив справі відновлення української незалежності та легалізації нашої Церкви. За це був репресований і відбув багатолітнє ув’язнення у таборах.
Останні роки свого життя Степан Сапеляк прожив у Харкові, проте не втрачав сокровенного зв’язку зі своєю малою Батьківщиною, відвідував рідні місця, брав участь у різноманітних літературних та суспільно-громадських заходах, згадував про свій край у творчості.
Нещодавно у Чорткові була освячена меморіальна дошка на знак пам’яті про те, як члени Росохацької патріотичної групи у 1973 р. встановили жовто-блакитний прапор на приміщенні Чортківського педучилища, а в місті розклеїли антирадянські листівки. Серед імен цих відчайдушних патріотів увіковічений на дошці і Степан Сапеляк. Тож нехай його внесок у відродження Української держави та Церкви назавжди залишиться у пам’яті чортківчан і всього нашого народу!
Вічная пам’ять Степану Сапеляку, а його родині висловлюємо глибокі співчуття.
Прес-служба Бучацької єпархії
Довідка
Степан Сапеляк
(26 березня 1951 – 1 лютого 2012)
Народився 1951 року в селі Росохач Чортківського району на Тернопільщині. Був членом Української Гельсінської Спілки, одним із фундаторів Асоціації незалежної творчої інтелігенції, співредактором незалежного журналу «Кафедра», що виходив у Львові, а з 1989 року – його редактор і видавець у Харкові.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, літературно-мистецької премії ім. В. Свідзинського, літературної премії братів Лепких, член Пен-клубу, член Національної спілки письменників.
Українському читачеві за кордоном відомі 5 збірок його поезій, виданих у Бельгії, ФРН, Канаді, США протягом 1978-1990 рр. Біль за трагічну долю України, віра в нескорений дух народу проймають поезію Степана Сапеляка; три вічні джерела живлять її: український фольклор, Біблія, Шевченко. Несподівані, щемкі метафори раптово освітлюють виднокола вірша, у сферу асоціативних зв'язків увіходять герої історії України, образи давнього українського письменства.