Апостольського Адміністратора

Бучацької Єпархії УГКЦ

о. Дмитра Григорака, ЧСВВ

“… знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
Нема  Його тут, бо Він воскрес,
 як ото сам прорік”. (МТ. 28, 5-6).

Христос воскрес! Він перший в історії людства переміг смерть, щоб більше не вмирати.

Що дало світові Його Воскресіння? Невже було замало Його терпінь і смерті на хресті? Так, Христос прийшов, щоб померти за нас, бо Його смерть – це наше відкуплення. Але не тільки, щоб померти, але щоб перемогти. Своєю смертю Він переміг всі спокуси диявола і помер непереможений гріхом, принісши Себе як непорочну жертву за гріхи всього людства. І здавалось усім, навіть Його учням, що Господь звершив все, що мав звершити, і смерть на хресті – це остання крапка Його земної місії. Але ні! Ісус Христос прийшов не тільки, що померти і нас відкупити, але також щоб перемогти всяке зло, навіть саму смерть! І Він воскрес!

До і після приходу Христа Бог не раз робив чуда, коли через молитви людей віри оживляв мертвих. Але з часом всі вони померли (помер у свій час навіть Лазар, якого оживив сам Христос). Христове Воскресіння принесло світові нову вість: вперше смерть назавжди відступила від людини. Хай це був тільки Він один, але це – тільки початок, бо Він – ”…первісток з померлих”, - (1Кор. 15, 20).  Ця добра новина  голоситься вже дві тисячі років і буде голоситися по всьому світі аж до кінця віків.

”А як Христос не воскрес, то марна віра ваша,…” – (1Кор. 15, 17).

Одним із наслідків первородного гріха є наш людський егоцентризм: ми всі, навіть будучи віруючими людьми, думаємо про себе: а яке відношення має дане явище до мене?

Ми віримо, що Христос справді воскрес. Але це було досить давно і яким чином це стосується особисто мене? Адже все-одно прийде мій час і я помру. Так, кожна людина повинна пам’ятати про такі незмінні речі: кожному з нас судилося один раз народитися, один раз жити на цьому світі, один раз померти і один раз воскреснути. Про ці перші три речі знають всі люди, а про Воскресіння знають лише ті, які вірують в Христа. Християни знають, що смерть не є вічна, - вона має свій кінець. ”Прийде час, коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть” – (Ів. 5, 25). Отже, Христос своїм Воскресінням дав нам можливість заглянути в наше майбутнє після смерті. Ми всі воскреснемо і будемо мати нові тіла – такі, як Його тіло по воскресінні: непіддатне старінню, терпінням, смерті, непідвладне часу і простору. Отже, життя неможливо знищити – життя є вічне. Ця ідея проходить червоною ниткою через все Св. Письмо і зреалізовується у Воскресінні Господа.

Добре, ми знаємо, що нас чекає після смерті. Але що це дає нам для сьогодення? Адже, на жаль, зло ще не переможене остаточно, воно ще існує в душах людей і деколи є досить сильним. Сама людина дає місце злу в цьому світі і сама ж від нього страждає. Брак любові породжує тягу до гріха, а з гріхом приходить страждання і смерть – духовна, моральна і фізична. Як боротися зі злом в наш час? Тільки у світлі Воскресіння Христового можна зрозуміти логіку боротьби добром проти зла: ”… перемагайте зло добром” (Рм. 12, 21). Бо який сенс не противитися злу, який сенс підставляти другу щоку, коли нема перемоги над злом?!

Христос показав перший, як жити, боротися і перемагати всяке зло саме таким способом – добром проти зла: проти гордині – смирення, проти ненависті – любов, проти смерті – життя. Він перемагав тоді, коли всім здавалось, що Він програв остаточно: люди думали, що Він програв, померши на хресті, але саме тоді Господь відкупив все людство; здавалось всім, що Він помер назавжди, але Він воскрес із гробу! Так діє Бог: ”програвши” – виграє, умираючи – воскресає. Так діє Він сам і так діє Він у тих, хто йде Його дорогою.

Ті, хто йдуть за Христом, йдуть дорогою хресною. Вони, як у свій час і Він, будуть зневажені, висміяні, піддані переслідуванням, а навіть деколи тортурам і смерті. Але саме цим вони перемагають, запалюючи своїм прикладом іскру, яка переростає в полум’я Божої любові в серцях тих людей, які чують їхні проповіді, бачать їхні страждання і їхню смерть. Так, в перші триста років християнства в Римській Імперії було вбито кілька мільйонів християн, але Християнство не лише не зникло, а навпаки, поширилось на стільки, що стало згодом головною релігією в імперії.

Не вогнем і мечем, а силою слова, прикладом власного життя і смерті християни завоювали могутню поганську імперію. Логіка цього світу не може цього пояснити. Так перемагає Христос. Ісус не прийшов, щоб змінювати одні політичні системи іншими. Він прийшов, щоб змінилася людина. Зміниться людина – зміниться світ, а не навпаки.

Нам всім набридло жити в полоні гріхів, шахрайства, облуди, корупції, обману. Ми не хочемо, щоб наших людей продавали в сучасне рабство; ми не хочемо, щоб дітей вбивали до їхнього народження абортами; ми не бажаємо, щоб наша молодь потрапляла в тенета розпусти, алкоголізму, наркоманії; ми не хочемо, щоб наш український народ вимер і зійшов з арени світової історії. Ми хочемо порядно жити, чесно працювати і мати життя гідне людини. Ми хочемо мати добрих дітей, щасливі сім’ї, сильну державу. І ми доб’ємось цього, але треба перестати плакати і нарікати, а звернути всі свої прагнення до Господа і почати переміни з себе. Перш за все мусимо сказати ”Ні” гріху, ненависті, злобі, жорстокості, гордині і всякому злу, яке є в нас, щоб дати можливість воскресати в наших душах милосердю, смиренності, любові і всякому добру. Віддаймо себе в руки Господа. Нехай Він воскресить нас з мертвоти гріха, залікує рани наших сердець і поведе – дорогою уподібнення до Христа. І хай не всі підуть цією дорогою, хай нас буде не багато, хай будуть одиниці, але і апостолів було всього 12! Бог може і через одну людину, але до кінця віддану Йому, зробити великі переміни (згадаймо життя святих). Господь любить нас, тож віддаймо в Його розпорядження самих себе до останку. І тільки тоді прийде перемога, прийде багато перемог. Сила любові, яка воскресла разом з Христом, ніколи не зупинить своєї переможної ходи в серцях людей. Якби не лютувало зло, все-одно воно буде переможене. Бо Христос воскрес і Його Воскресіння триває і буде тривати в душах людей до кінця світу. Сила, яку нам дає воскреслий Господь – це всеперемагаюча сила Божої Любові. Любов, як і життя, вбити неможливо. Господь повертає нам втрачену через гріх справжню любов, яка є невід’ємною частиною людської особистості, без якої людина ніколи не збудеться у повноті як справжня людина. Злоба гріха якраз полягає в тому, щоб погасити в людині той потужний струмінь любові, який йде від Творця і дає життя. Для того і прийшов Божий Син у світ, дав себе зневажити, катувати і вбити. Для того Він і воскрес.

Все це зробив Бог не для того, щоб нас налякати чи здивувати своєю Всемогутністю, але для того, щоб показати нам, як Він любить нас. Отже, одна із головних цілей Його приходу – воскресити вічну Божу Любов в серцях людей. Бо без цієї Любові людина ніколи не стане доброю. Не допоможуть ні знання, ні будь-які дари і таланти. Без Любові все втрачає свій справжній сенс і перестає бути добром.

”Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни і все знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав би любові, я був би – ніщо” (1Кор. 13, 2).

В доповнення до цих слів св. Павла наведу вислів, записаний в одному християнському часописі:

• Без любові все – ніщо:

• Обов’язок без любові робить людину безцеремонною.

• Справедливість без любові робить людину жорстокою.

• Правда без любові робить людину критиком.

• Розум без любові робить людину хиткою.

• Привітність без любові робить людину лицемірною.

• Компетентність без любові робить людину непоступливою.

• Влада без любові робить людину насильником.

• Честь без любові робить людину зверхньою.

• Багатство без любові робить людину жадібною.

• Віра без любові робить людину фанатиком.

Хай воскресне з новою силою в наших серцях Любов Господня, щоб у кожній християнській душі, в кожній сім’ї, в нашій державі, скрізь і всюди був прославлений воскреслий Господь наш Ісус Христос!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

о. Дмитро ГРИГОРАК

Великдень 2008