«Слава на висотах Богові, і на землі мир! 
Прийшла надія народів, щоб визволити нас з ворожої неволі.»
(Стихири на Литії Великого Повечір’я на Різдво Христове).

Всесвітлішим, преподобним, всечеснішим отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.

Христос Рождається!

Вперше за 30 років незалежності України ми будемо святкувати Різдво Христове в умовах широкомасштабної війни, яка заторкнула всю нашу країну, весь наш народ і кожного з нас. Хтось залишився без даху над головою, в зруйнованих оселях, в підвалах, в постійній небезпеці бути покаліченим або вбитим від ворожих обстрілів, мільйони виїхали зі своїх осель, а з них частина - за межі України. Тисячі наших сімей втратили своїх рідних і близьких, мільйони потерпають від холоду і голоду, кожного з нас торкнулася ця війна. Нас питають наші друзі з інших країн: «Чи будети ви святкувати Різдво Христове цього року? Адже у вас війна». Так – будемо! Хоч у нас війна! Ми обов’язково будемо святкувати Різдво Христа – Спасителя! Так, воно для нас сьогодні особливе. Для багатьох воно буде з болем в серці, бо за святковим столом будуть вільні місця, які колись належали нашим рідним, життя яких забрала війна. Нажаль, назавжди погас світильник тих сімей, які разом загинули під завалами будівель в Маріуполі та інших наших містах.

Але, попри все, хоч і триває війна, ми будемо святкувати Різдво Христове! І не лише тому, що це традиція. Традиція без розуміння змісту і причин свята є мертва, не оживляє і не дає сили. Ми будемо святкувати Різдво Спасителя, бо це глибинна потреба і порух душі до єднання з Богом. Нам дуже важливо є сьогодні знати, що Бог є з нами! А Різдво оживляє цю віру і пригадує нам, що 2 тисячі років тому відбувся винятковий по важливості і неповторності для всього Всесвіту факт: Бог-Творець Вселеної, став людиною – народився від земної жінки – Діви Марії. Ця важлива подія сталася тихо і непомітно для загалу в скромній стаєнці в полі поблизу невеликого містечка Вифлеєм на Близькому Сході. Не випадково Церква святкує день приходу Бога 25 грудня. До речі, згідно зі старим юліанським і новим григоріанським літочисленням, цей день є 25 грудня, але різниця між цими календарями становить на сьогодні 13 днів. Надіємося, що перехід християн на один календар таки відбудеться в найближчому майбутньому. 

25 грудня - не випадкова дата. 21-23 грудня ніч найдовша, але 24 числа починається рух до зменшення тривалості ночі. Це символізує народження Сина Божого,  що стало початком виходу людства з темряви гріха: «тим, що сиділи в країні й тіні смерті, зійшло їм світло» (Мт. 4, 16). Так, Бог прийшов під час ночі – ночі людства, бо вірний Своїм творінням, яких створив на Свій образ і подобу. Бог не міг не прийти. Якою б холодною, темною і довгою не була би ніч, Він все одно прийшов, щоб стати одним із нас. Ми славимо Ісуса Христа – Сина Божого і Сина Людського, який став людиною, щоб здійснити Свою місію спасіння людського роду. Після перемоги на Хресті і Воскресіння Він продовжує перебувати з нами повсякчасно, але вже в духовний спосіб у Святому Дусі, і буде з нами «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20), аж до другого Свого Пришестя в славі в кінці віків. Його присутність серед нас не є символічною, а реальною і постійно триває. Він є з нами у важких хвилинах, в терпіннях і стражданнях, в боротьбі та в кожній миті, щоб дати нам силу вистояти та перемогти. Надзвичайно важливим для нас сьогодні є це усвідомити і повірити, бо Господь є джерелом безмежної сили, якої ми нині так потребуємо і яку через нашу віру можемо отримати. Це свято зміцнює надію і вселяє впевненість, що з нами є наш Бог, який дає нам всього Себе. Тому ми будемо славити Бога всюди, де б ми не знаходились: в наших оселях і в холодних підвалах, в бліндажах, в окопах, при світлі свічок, в холоді, без тепла, але ми будемо святкувати Різдво Христа!

Ворог руйнує наші оселі, хоче позбавити нас світла і тепла, намагається занурити в темряву страху, бо страх породжує зневіру і розпач, паралізує волю до боротьби і робить людину рабом, а саме завдяки духовному рабству існує до нині ця остання імперія - імперія зла, яка сіє смерть на наших землях. Страх є більшим злом, ніж саме зло (св. о. Піо). Але ворог ніколи не здолає нас, бо не зможе знищити нашої віри в Господа і в нашу перемогу, бо з нами Бог! І ця Різдвяна ніч є передвісницею світанку. Морок зникне назавжди. Радість Христового Різдва передвіщає радість Його Воскресіння і перемоги над всяким злом! 

Ми будемо святкувати Прихід Спасителя, будемо святкувати та дякувати Йому, ми принесемо Йому як дар нашу єдність в Його великій християнській родині. Бо Різдво Христове є родинним святом, а сьогодні родиною стала вся Україна, яка об’єдналася перед лицем смертельної небезпеки. Різдво зміцнює цю єдність. Господь прагне обійняти і пригорнути нашими руками всіх, особливо тих, хто переживає біль втрати рідних і близьких, хто втратив своє житло, кому війна зруйнувала життєві плани і мотивацію до життя, всіх, хто терпить і страждає в цей тривожний час, щоб вони не були самотніми в ці різдвяні дні і відчули себе потрібними та огорнутими любов’ю, як члени великої української християнської родини. Найперше, не забудьмо про тих, чиї рідні і близькі віддали свої життя на вівтар свободи України. Так, ми будемо святкувати Різдво Христове, бо за це віддали свої життя наші герої, щоб життя продовжувалося, щоб прийшло Різдво! 

Ми сядемо до святкового столу з нашими братами і сестрами, які вимушено покинули свої оселі, і будемо разом славити прихід Божого Сина і кріпити нашу єдність. Це буде наша спільна прослава Господа, в якій Він проявляє Свою силу, яка дозволяє нам творити і будувати нашу Українську християнську родину, попри всі бар’єри і упередження. Так, ми будемо разом святкувати Різдво крізь біль і сльози, ми будемо славити Господа, який дає нам силу бути, стояти і перемагати!

Хай Господь наш Ісус Христос, Різдво якого ми сьогодні святкуємо, щедро благословить нас, а в першу чергу всіх наших захисників і захисниць, і всю Україну!

Христос Рождається!

Славімо Його!

† Димитрій Григорак, ЧСВВ
Єпарх Бучацький