15 вересня 2022 р. Б., проводжаючи в останню земну путь нашого воїна Героя України Василя Мармуса, який був відомий як добра, чуйна і талановита людина в нашому місті, був сином дисидента Володимира Мармуса, Владика Дмитро, єпарх Бучацький, промовив: «Бачимо, якою дорогою ціною нам дається перемога. Всім нам важко, але встократ важче батькам, дружині, дітям. Слова: «Герої не вмирають» мають і богословське підгрунтя. Бо крім людської пам'яті є і Божа пам'ять, яка дійсно є вічна».

«Господь через цю війну перемінює мислення людей. За Україну вже полягли мільйони, а зараз тисячі. Вічна пам'ять може бути тільки в Бога, а не в нас людей, бо ми є люди. Справа нашої свободи - це не тільки наша справа, а й справа Божа. Тому, Бог дає нам таких мужніх героїв, як Василь», - продовжив Архиєрей.

««Хто в мене вірує, той і, вмерши, житиме», каже наш Господь. Герой - це той, який віддає своє життя за інших, він виявляє найвищий рівень любові. Герої не вмирають, а переходять в інше життя. Наші герої виконали свою місію, здали екзамен життя на відмінно. Важливо, щоб ми могли оцінити і зберегти те, за що віддали життя наші новітні українські мученики», - підсумував єпископ.

Воїн Василь зростав у глибоко-віруючій патріотичній сім`ї. Молодий чоловік мабуть не міг поступити інакше, він уклав контракт зі Збройними силами України й став на захист рідної землі від московського окупанта.

Поховали героя Василя Мармуса на Алеї Героїв, що на Ягільницькому кладовищі, поруч з іншими захисниками України.

Ще змалку чоловік знав, що означає по-справжньому любити Україну, адже батько Василя – відомий громадсько-політичний діяч, учасник національно-визвольних змагань, член легендарної «Росохацької групи», яка в ніч на 22 січня 1973 року вивісила у Чорткові українські прапори. За це його засудили до 6 років позбавленні волі у колонії суворого режиму з наступним засланням на 5 років…

Осиротілими залишилися батьки, брат, дружина Наталя та маленька донечка Софійка.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ