Ратифікація Стамбульської конвенції лише посилює ризики насадження гендерної ідеології в Україні, передусім в освітній сфері. З огляду на це, Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій підтверджує свою позицію щодо недоцільності впровадження Стамбульської конвенції та закликає українську громадськість підтримати ініціативи, спрямовані на денонсацію цього документу.
Більшість позитивних змін у сфері протидії домашньому насильству, про які наголошують прихильники Стамбульської конвенції, вже досягнуті завдяки внесенню змін до законодавства України у 2017 році, не вдаючись при цьому до просування гендерної ідеології. Віруючі різних конфесій, батьківські спільноти, депутати місцевих рад неодноразово виступали з протестами проти законодавчого впровадження концепції “гендерної самоідентифікації”, яку просуває Стамбульська конвенція.
При цьому дедалі очевидною стає тенденція, коли прихильники природніх подружніх стосунків (між жінкою і чоловіком) та традиційних для українського народу сімейних цінностей зазнають переслідувань і шельмувань, обмежуються у свободі вираження своїх поглядів. Замість діалогу та дискусії щодо проблемних питань Стамбульської конвенції бачимо, що окремі політики, правозахисники та медіа вдаються до маніпуляцій та використання мови ворожнечі і ненависті до релігійних організацій.
Важливо нагадати, що у відповідь на зауваження членів ВРЦіРО до Стамбульської конвенції під час зустрічі 17 грудня минулого року Президент Володимир Зеленський запевнив, що не підпише будь-якого важливого документу без діалогу з главами церков і релігійних організацій. Однак, незважаючи на дану обіцянку було ініційовано ратифікацію цієї конвенції, забезпечено бажане голосування в парламенті та здійснене підписання без таких попередніх консультацій. Не були враховані застереження релігійних спільнот, громадських організацій та понад ста місцевих рад, які представляють територіальні громади різного рівня (області, міста, тощо).
Зі свого боку Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій продовжить активно сприяти боротьбі з таким злом, як домашнє насильство, тим самим справді захищаючи традиційні для українського народу моральні, духовні, сімейні цінності, які походять з природного стану речей.
На переконання ВРЦіРО, для боротьби з домашнім насильством буде кращим не впроваджувати Стамбульську конвенцію, а натомість вдосконалювати національне законодавство України та практичні механізми його реалізації: розширювати мережу шелтерів для жінок із дітьми, посилювати відповідальність для кривдників і правові засобу впливу на них для запобігання повторенню насильства, реагувати на звернення і розслідувати випадки домашнього насильства за заявами свідків, а не лише потерпілих тощо.