Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.

Вчора нас поховано з тобою, Христе,
*встаємо сьогодні з тобою воскреслим;
* бо вчора нас з тобою розп’ято,
* тож і нас спрослав, Спасе, у царстві своїм.
(Воскресна Утреня)

Христос Воскрес!

Кульмінацією і вершиною місії Ісуса Христа – Бога, який став людиною, був час Його страстей і Воскресіння. Саме в ці дні Бог найповніше за всю історію людства виявив всьому світу Свою сутність, що Бог є Любов. Любов настільки велика, що дала себе розп’ясти задля спасіння людини, і настільки могутня, що перемогла навіть смерть. Любов, якій немає рівних, і яку ніхто і ніщо не в змозі зупинити, але яка сама зупиняється перед своїми творіннями, якщо вони не хочуть її прийняти. Бо любов передбачає свободу: любити зі страху чи примусу неможливо, любити можна тільки вільно.

Випробування свободою перші люди, на жаль, не витримали. Не знаючи зла, захотіли його пізнати попри заборону Бога і ввійшли в спілкування зі змієм, що мало фатальні наслідки для всього людства. Але пізнання зла не є лише теоретичним знанням. В Біблії пізнати – означає прийняти у своє життя. Пізнання зла передбачає відречення від Бога – джерела життя і любові. Злий дух влив в серце перших людей свого духа – духа злоби і гордині, яка стала бар’єром між Богом і людиною. Він змінив стан її душі – приховав від неї правду про Бога і людину, позбавив відчуття синівства і приналежності до Божої родини. Зв'язок любові між Богом і людьми розірвався. Бог став в уяві людини далеким, чужим і жорстоким, а інші люди конкурентами і ворогами. Почалися гріхи, страждання і смерть. Зло настільки засліпило людину, що вона навіть не розуміла трагізму свого стану і причин своїх нещасть. До речі, багато людей і нині цього не розуміють. Людина страждала, терпіла, вмирала, але вийти з цього рабства не могла. Але Бог не залишив людину саму на погибель. Від моменту падіння перших людей Бог розпочав процес спасіння людини, пообіцявши, що потомство жінки розчавить голову змія (пор. Буття 3:15). Ця обітниця здійснилася в Ісусі Христі. Він – Син Божий і Син людський – Син жінки, Пречистої Діви Марії, Богородиці, розчавив голову змія своїми страстями і смертю на хресті.

Гріхопадіння першого Адама кинуло в неволю злого духа і смерті все людство. Перемога над всяким злом і смертю другого Адама – Ісуса Христа, стала здобутком і перемогою для всього людства, щоб ті, хто увірують в Нього, мали життя вічне.

Господь знищив перегороду ворожнечі і розрив між людиною і Богом. «На це з'явився Син Божий, щоб знищити діла диявола“ (1 Йоана 3: 7-8)». Він відкрив двері Неба для всіх своїх синів і дочок. Бог запрошує увійти в Його родину, але не примушує, бо Любов дає вибір. Тому триває боротьба за кожного. Злий дух вже не має повної влади над людиною, але ще має нагоди впливати на неї через її гріхи і немочі. Він шепоче людині: ти – тварина, яка має розум, твоє щастя в задоволенні інстинктів, гріха немає, бо тварина не має гріха, немає моралі і навіть Бога, немає вічності – це все видумали інші люди, щоб тримати тебе в рабстві. Ти – бог, роби все, що хочеш, бо життя коротке і закінчиться смертю, після якої тебе немає і більше не буде. Тому бери від життя все, що можеш. Ти визначаєш, що є добро, а що є зло. А всіх, хто тобі заважає, усувай і знищуй.

На жаль, цей спосіб мислення і життя став вибором багатьох людей і сучасної цивілізації смерті. Але, на щастя людського роду, не злий дух є паном історії, а творець Всесвіту і людини, який промовив до світу Своє Слово, що сталося тілом, і яке відкрило правду про Бога і людину. Бог відкрив людині, що ти, людино, істота богоподібна. Я тебе створив, ти Моє дитя. Я тебе створив для щастя, якому немає кінця. Ти створена бути учасником Божої родини. Хоч ти відійшла від мене, Я тебе не покинув, став тобою, щоб вмерти за тебе і дати тобі можливість знову повернутися в Мою родину, яка завжди чекає тебе. Твоє щастя не в гріху, який дає тільки короткочасне задоволення, а потім кидає в ще більшу порожнечу і розпач. Твоє щастя в Мені, поза Мною щастя немає. Твоє щастя в Мені разом із твоїми братами і сестрами, які поруч з тобою. Так, у світі є зло, і воно деколи сильніше за тебе, але Я завжди з тобою – пам’ятай це. Для Мене немає нічого неможливого. Де закінчуються твої можливості – там починаються Мої. Твоє щастя – бути зі Мною і з тими, кого Я дав тобі. Твоє щастя – вічне. Зі Мною смерті не існує – смерть тіла є лише перехід в іншу форму життя зі Мною. А в кінці віків тіло також повернеться до життя – воскресне, як воскрес Син Божий! Чи віриш в це?

Своїми страстями і Воскресінням Бог найповніше виявив ким Він є, і хто для Нього є людина. Чи є сьогодні хтось із нас, хто може усвідомити собі всю повноту величі людини, якщо навіть Бог став людиною, щоб вмерти за неї?! Він повертає нам втрачену гідність. Так, ми не боги, ми люди, але істоти богоподібні, яких Бог створив і поставив поруч із Собою у Своїй Божественній родині, як своїх дітей. Кожного з нас, без винятку, Бог безмежно любить. Але і сьогодні правду про людину всіма своїми силами намагається приховати від нас злий дух. Він нав’язує нам багате різноманіття всяких гріхів, щоб ще більше засліпити очі нашої душі і віддалити від Бога. Він боїться, щоб ми не усвідомили свою велич і не дізналися, хто ми, а щоб далі продовжували оскверняти і нищити себе гріхом. Але за нас встав Бог. Недаремно Божий Син приходив у світ, страждав і помер. У Ньому наш захист і перемога. Він не покинув нас, але залишився ще більше присутнім, ніж до Воскресіння - з кожним з нас у Святому Дусі. Він є з нами у Своєму Слові – в Євангелії – Добрій Новині про Його Царство, у Євхаристії і Святих Тайнах Церкви, які є плодом Його Хресної Жертви. Господь завжди є з нами: не забуваймо цю правду! І кожному з нас є назавжди подароване життя вічне – життя в Божій родині, яке починається з моменту нашого хрещення в ім’я Бога – Пресвятої Тройці. В хрещені ми входимо в Божу родину і отримуємо Боже синівство, яке колись втратили прародичі людського роду. В Ньому ми знаходимо себе і стаємо справжніми. Але хрещення є лише початком входження в родину Бога. Завданням є дозволити Йому діяти в нас, щоб ми зростали у вірі і разом з Ним та нашими братами і сестрами перетворювали цю «долину сліз» у Його Царство, про що Він навчив нас просити в молитві «Отче наш… нехай прийде Царство Твоє…».

Євангеліє дане нам не лише для теоретичних знань, а повинно стати нашим життям, способом нашого мислення і щоденного життя. Прямуючи дорогою життя з Господом, зростаємо у вірі, глибше входимо в усвідомлення своєї гідності і величі дітей Божих. Це означає не уникати турбот і викликів туземного життя, а навпаки – завзято і сміливо вступати в битву зі злом, яке нахабно втручається в наше життя. Це є місія християн – свідчити світові Христа – Бога розп’ятого і воскреслого, та уприсутнювати Його всюди. Християни покликані свідомо і об’єктивно дивитися на події і оцінювати їх в світлі Євангелія. А викликів на нашу долю випало немало, найбільш небезпечніші з яких пандемія, корупція, наступ аморальності в обличчі гендерної ідеології і, особливо, агресія північного сусіда, який ігнорує всякі моральні і правові норми, і розуміє тільки мову сили. Ворог прагне припинити наше існування як народу і держави. Він покладається на свою силу, але забуває, що за Богом останнє слово. Нашою відповіддю на всі загрози нехай буде наша єдність з Богом і між нами. Єдність з Богом передбачає єдність з ним у молитві і відкинення гріха. Народ, який молиться, є непереможний. Молитва – це дія, яка запрошує діяти Бога. А коли Бог діє, то хто встоїться?! Молитва – це наша найсильніша і перевірена зброя, яка завжди допомагала нам вистояти у найважчих часах. Пам’ятаймо – кожна перемога здобувається найперше на духовному фронті. Церква закликає до спільної молитви за Україну: щодня о 21:00, до строгого посту один день в тиждень (для нашої єпархії в четвер), і по можливості до безперервної погодинної молитви (Молитовної сторожі) в тих парафіях і спільнотах, де це є можливим.

«Не бійся! Тільки вір!». Нехай ці слова Господа зміцнять нашу віру у Його перемогу і в нашій боротьбі зі злом. Нехай зміцнять нашу надію слова з Утрені: «Вони навколо обступили мене, але я ім’ям Господнім переможу їх».

Молімося до Воскреслого Господа за наших воїнів, за силу їхнього духа і за міць нашої зброї. Кожен з наших воїнів знає, що захищає не лише територію і свою сім’ю, але і право на існування всього нашого народу і держави. Молімося за наших медиків і їхні родини, за всіх, кого спіткала тяжка недуга, за здоров’я всіх хворих. Молімося за мудрість керівників нашої держави та єдність між всіма нами.

Нехай Воскреслий Господь скаже своє вирішальне слово і прославить Себе перемогою над всіма проявами зла!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

+ Димитрій Григорак

Єпарх Бучацький УГКЦ