12 грудня 2020 р. Б. в єпархіальному приміщенні Бучацької єпархії в м. Чорткові, за участі духовенства та мирян, на чолі з Владикою Димитрієм (Григораком), ЧСВВ - єпархом Бучацьким, відбувся єпархіальний собор «Еміграція, поселення і глобальна єдність УГКЦ».

Після спільної молитви, звертаючись до учасників Собору, владика Димитрій сказав: «Ми сьогодні зібралися тут, щоб почути теж і голос мирян, їхню думку відносно теми еміграції». «Саме завданням Церкви є не дати емігрантам, що перебувають у пошуках праці, втратити любов до Євангелії, віри Христової, до України, мови, культури. Богопосвячені особи мають йти за цими людьми, шукати їх і повернути їм віру в Бога, надію на краще, любов до людей. Як це зробити? Ми тут разом спробуємо знайти відповіді на ці та інші питання сьогодення», - підкреслив єпископ.0

Продовжуючи тему Собору, о. Роман Бронецький у своїй доповіді на тему: «Міграція: історія і сучасність» торкнувся важливих моментів історії, зокрема, коли міграція українців була вимушена, з огляду переслідування та утисків за Україну і віру в Бога. Наводячи паралелі з сучасною міграцію, священник показав, як тоді, так і тепер, велику потребу в присутності Церкви поміж своїм народом. Церкви, як носія не тільки духовних, а й культурних, історичних та національних цінностей.

«Феномен міграції був присутній віддавна. Зі сторінок Біблії дізнаємося, що ізраїльській народ також мігрував у пошуках Обіцяної Землі. Пророк Мойсей водив народ пустелею, поки вони не увійшли до неї. Церква від початку української міграції дбала про наших вірних, посилаючи за ними вслід священиків, котрі могли би їм там послужити. В результаті цієї опіки маємо сьогодні творення митрополій, єпархій, парафій на території Америки, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії та інших країн, де є стала структура нашої Церкви», - сказав священник.

Отець Володимир Гриців, наводячи приклади, розкрив тему «Міграція і її вплив на сім'ю», розповів, які є позитиви і негативи, коли людина змушена покидати рідну землю, сім'ю, родину, шукаючи заробітку.

«Діти, яким батьки передають гроші, але не передали віру в Бога, є полишені і часто загублені у цьому світі. Ніякі блага і комфорт не замінять присутності батька чи матері у родині. Проте, ми, як Церква, маємо подумати, як практично налагоджувати зв'язок між священниками, звідки людина виїжджає і священиками, куди приїжджає. Щоб такі контакти сприяли і були підтримкою морально - духовного життя наших заробітчан», - зауважив доповідач.

Далі практичним досвідом душпастирської праці за кордоном поділився о. Андрій Лемчук - синкел у справах духовенства Бучацької єпархії УГКЦ.

Отець розповів, як нелегко є нашим заробітчанам, часто вони, люди з вищою освітою, мусять виконувати упокорюючі роботи. Тоді священник у Церкві має допомогти такій особі чутися людиною. Зробити все необхідне, щоб вона увійшла в спільноту Церкви, там, де вона перебуває. Почуватися там як вдома, любленою Божою дитиною. А також священник поділився досвідом співпраці, на даний час, парафії в Італії і в Україні, зокрема що стосується молоді та соціального служіння.

Отець Володимир Заболотний - протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ, модеруючи зустріч учасників єпархіального Собору, вказав ще на важливі питання, які мають бути розглянуті, а саме: «Церква в ковідному і післяковідному часі».

Присутні на Соборі миряни мали нагоду теж поділитися своїм досвідом, як заробітчани та парафіяни наших громад, зокрема, в Парижі(Франція) та в Німеччині.

Також разом з священниками відбулося спільне обговорення та ділення думками щодо відвідування храму, святкування свята Миколая, Різдва (Вертеп, коляда, тощо) в часі пандемії.

Собор відбувся в теплій, дружній атмосфері, де і миряни, і духовенство були взаємно почуті.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ