7 липня 2020 р. Б., на свято Різдва Івана Хрестителя, Владика Димитрій (Григорак) очолив Святу Літургію у с. Улашківці, в монастирі отців Василіян, де знаходиться Улашківська Чудотворна ікона Божої Матері, частинка Животворящого Хреста Христового та Чудотворний образ Івана Хрестителя.

Підчас проповіді Владика Димитрій сказав: «Дивлячись на постать Івана Хрестителя, виникає питання, чому люди йшли за Іваном ? Найперше - Іван користувався великим авторитетом. Людей потягала його святість, він був жертвенний, постив, його слова були безкомпромісні, він їх картав, але від його проповідей люди каялися, наверталися».

Далі єпископ продовжив: «Голос Предтечі - це той голос, який готував шлях Ісусові. Іван хрестив на покаяння, його хрещення не змивало гріхи, але люди після його хрещення каялися. Чи є актуальна зараз проповідь Івана? Всі кажуть, що треба тільки бачити позитив. Але, все ж таки, треба говорити правду, особливо, коли йде мова про гріх, бо покаяння ніхто не може відмінити. Кожного дня маємо відрікатися від зла і не мовчати на гріх. Світ потопає в страшних гріхах і це правда, хоч це не модно говорити. Ми маємо показувати, як жити з Христом».

«Дозволити Христові ввійти в наше життя, в життя родини, парафії, місцевості, нашої країни. Замало не робити гріха, потрібно теж і не мовчати на зло. Цього навчає нас Іван Хреститель. Ми можемо сповідатися, але чи каємося?
Чи постановляємо не робити більше, хоч би тяжких гріхів?

Пригадаємо собі гріхи, які взивають про пімсту до неба.

1. Навмисне чоловіковбивство;
2. Содомський гріх;
3. Покривдження вбогих, вдів і сиріт;
4. Затримання зарплати.

Війна є наявним прикладом, хоча маємо розуміти, що наші воїни не нападають, а просто захищають наше з вами життя. Але, коли абортами ми, християни, вбиваємо невинних дітей, то це і є гріх, який кличе про пімсту до неба. Содомський гріх нав’язується нам і нашим дітям, як норма. Вже просувається закон , який забороняє критикувати содомський гріх, і ми, як християни, можемо сидіти в тюрмі, бо критикували цей гріх. Це каліцтво дітей, яке нам нав‘язується. Коли будемо мовчати, то станемо рабами нової диктатури. Промовчимо зараз, як Церква, потім будемо терпіти. Ми мали прекрасний приклад наших дідусів і бабусів, які не мовчали, хоч були вивезені на Сибір, замучені в тюрмі. В підпіллі нас було всього 300 священиків, які один раз в місяць приїзджали до вірних і цього тоді вистачало, щоб витривати в вірі. Тут на цих теренах ревно проповідував Євангеліє, не мовчав на гріх, не зрадив Христовій Церкві, владика Яків Тимчук і ще багато інших, які загинули мученицькою смертю. Вони були сіллю нашої землі на той час, а якою сіллю є ми?», - завершив єпископ.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ