24 серпня 2019 року минуло 100 років від дня народження Владики Якова Тимчука, ЧСВВ - українського церковного діяча, василіянина, ісповідника віри, підпільного єпископа Станіславської єпархії УГКЦ.

Яків Тимчук (хресне ім'я Яросла́в) народився 24 серпня 1919 р. у селі Дуплиська Заліщицького повіту на Тернопільщині в селянській родині Григорія Тимчука і Марії (з роду Борсук). Сім`я була багатодітною: семеро дітей - три сини і чотири доньки. Любов до Бога і прагнення йому служити передалось від батьків і дітям. Батьки дуже хотіли, щоб їх сини стали священиками, тож всіляко підтримували Ярослава і Євгена в роки їх навчання.

Після закінчення сільської школи Ярослав поступив до гімназії монастиря отців василіян в Бучачі. 16 серпня 1934 р. вступив до Василіянського Чину у Крехові, де відбув монаший новіціят. У 1936-1939 роках вивчає гуманістику і риторику в Добромильському монастирі.

Від 1939 р. продовжував вищу духовну освіту в м. Ярославі у Польщі. Згодом вивчає філософію і богослов’я в Кристинополі. 13 вересня 1942 р. в Крехові склав вічні обіти, а 27 грудня в Перемишлі отримав дияконські свячення. Священичі свячення отримав у Перемишлі 3 січня 1943 р.

Перша його Служба Божа відбулася у Гошівському монастирі на Ясній Горі що на Івано-Франківщині. Від 1944 р. до листопада 1946 р. о. Яків служив парохом у церкві Святої Покрови в м. Чортків.

З поверненням в наш край більшовицької влади, коли розпочинаються жорстокі переслідування УГКЦ, о. Яків Тимчук перейшов на нелегальне становище. Перебуваючи у підпіллі, він ні на хвилину не припиняв своєї душпастирської діяльності. Змушений шукати роботу, щоб не бути переслідуваним органами влади за «дармоїдство» або порушення житлового законодавства, влаштувався доглядачем у Коломийському краєзнавчому музеї. Працював на цукрозаводі «Хрещатик» у с. Кострижівка, в аптеках м. Копичинці і Теребовлі. Але скрізь його переслідували органи КДБ та наказували звільнити «ненадійного працівника». З того часу змушений був вдатися до найсуворішої конспірації, живучи нерідко під чужим іменем.

Незважаючи на переслідування і постійну небезпеку арешту, о. Яків був надзвичайно мобільним і всюди встигав. Проводив регулярні Богослужіння на Самбірщині, Дрогобиччині, Стрийщині, Коломийщині, Надвірнянщині, Косівщині, Чортківщині, Заліщанщині, Теребовлянщині, в Тернополі, Коломиї, Чернівцях. У 50-80-х роках минулого століття о. Яків підпільно проводив душпастирську працю і в Заліщиках та в населених пунктах Заліщицького району.

Завдяки його величезній силі волі, наполегливості, енергії та відвазі, його парафіяни не були залишені без опіки. Діти були охрещені, молоді пари - повінчані, смертельно хворі - єлеєпомазані. Підпільного священика постійно переслідували, неодноразово ловили і затримували. Та щира і правдива любов до Бога, а ще підтримка багатьох простих людей усе перемагала і допомагала переборювати труднощі.

Як згадують сучасники, о. Яків був незвичайною людиною: він по-особливому ставився до дітей, старався їх розуміти, вислуховувати, з ними щиро розмовляти і їх навчати. Він багато читав, цікавився літературними новинами. Ходив, одягаючись просто, щоб не кидатися постороннім в очі, але акуратно, кажучи, «що не одяг прикрашає людину». Був чудовим проповідником і духівником, вражаючи слухачів своєю одухотвореністю.

Ще одною гранню в багатосторонній діяльності о. Якова Тимчука стала його опіка над підпільними монашими спільнотами та виховання молодих священиків. У 1960-х роках отець-професор Єронім Тимчук, який очолив підпільну семінарію, що діяла у Львові і Стрию, залучив свого брата о. Якова до роботи з майбутніми священиками. У роки підпілля о. Яків постійно був магістром Сестер Служебниць, а також опікувався Сестрами Пресвятої Родини. Був маґістром новіціяту підпільного монастиря Сестер Служебниць у Стрию.

У 1977 році, коли провідники катакомбної церкви докладали зусиль, щоб поповнити ряди підпільного греко-католицького духовенства та зберегти підпільний єпископат, Владика Софрон Дмитерко висвятив о. Якова Тимчука на єпископа-помічника, призначивши його помічником Станіславівської єпархії.

Титулярний єпископ Яків Тимчук багато спричинився до організації нових і пожвавлення діяльності вже існуючих спільнот Апостольства молитви в Галичині. Осередки Третього чину, які він зорганізував, діяли в Коломиї, Калуші, Долині, Болехові, Делятині, Івано-Франківську, Львові, Жовкві, Дублянах, Бучачі, Борщеві, Заліщиках, Чорткові та в багатьох інших містах і селах Івано-Франківської, Львівської й Тернопільської областей. Він був їхнім справжнім опікуном і духовним провідником.

Надзвичайно скромний, життєрадісний, хоча поважно хворий, таємно, але щиро і чесно душпастирював єпископ Яків до останнього подиху. Про це донині пам’ятають чимало заліщан та жителів нашого краю. Отець Яків (Владика Тимчук) помер 20 грудня 1988 р. у м. Чорткові. Смерть Владики Якова стала прологом відродження УГКЦ в нашому краї. У Заліщиках в останню дорогу Владику проводжали тисячі людей з різних міст і сіл нашого краю.

Через 20 років після смерті Владики Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії о. Дмитро Григорак, ЧСВВ в поминальному слові на могилі Якова Тимчука говорив: «Такі світлі постаті як Владика Яків, його брат о. Єронім та інші наші мученики, ісповідники за віру католицьку зробили можливим, щоб настав цей час, наш час – час свободи нашої Церкви, а також нашої держави, бо це було нероздільним».

Місце поховання Владики Якова Тимчука і отця-професора Єроніма Тимчука на старому цвинтарі в Заліщиках стало для заліщан пам’ятним. А в останні десятиріччя традиційно відбувається вшанування Ісповідників віри Якова і Єроніма Тимчуків за участю церковних достойників та широкого загалу громадськості. В день смерті Владики служать поминальні Святі Літургії та панахиди. В Заліщиках і Чорткові відбуваються урочисті Академії, святкові Конференції та Вечори пам’яті. У 25-у річницю від дня смерті Владики Якова Тимчука з ініціативи настоятеля церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Івана Сендзюк проведено єпархіальний турнір з настільного тенісу.

У 2010 році при вході на міський цвинтар в Заліщиках зведена велична каплиця на честь ісповідників віри: архиєрея Якова і ієромонаха Єроніма ЧСВВ (Тимчуків). 15 листопада 2018 р. Преосвященний Владика Димитрій (Григорак), Єпископ Бучацький освятив каплицю та благословив ювілейний хрест й фігуру Фатімської Богородиці з нагоди роковин світлої пам’яті Владики Якова Тимчука, ЧСВВ в м. Чорткові.

Пам'ять про Владику Якова Тимчука увіковічнена в матеріалах фотовиставок і музейних експозиціях. У створеному з ініціативи о. Івана Сендзюка парафіяльному музеї при храмі Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках теж є експозиція, присвячена Владиці Якову Тимчуку.

З ініціативи о. Никодима Гуралюка, ЧСВВ, в Марійському центрі Покуття в селі Погоня зводять пам’ятники трьом ісповідникам віри ЧСВВ: Владикам Софрону Дмитерку, Григорію Балагураку та Якову Тимчуку. Пам’ятник Владиці Софрону Дмитерку уже зведено, а пам’ятник Владиці Якову Тимчуку буде освячено 28 серпня цього року.

У 2009 р. Бучацька єпархія видала збірку спогадів і роздумів про ісповідника віри Владику Якова Тимчука. В серпні 2019 р. у видавництві «Родовід» м. Чернівці вийшла з друку книга автора цих рядків «Дорогою правди», присвячена пам’яті Владики Якова та отця-доктора Єроніма Тимчуків.

Владика Яків Тимчук впродовж 45 років священичого і 53 років чернечого життя невтомно засівав зерно Боже, зміцнюючи народ в надії на перемогу нашого народу і церкви. Його ім’я назавжди залишиться у пам`яті людей, які його знали як доброго Пастиря, великого Патріота, чудову і порядну Людину.

Михайло Сопилюк, історик