Кілька тижнів тому парафіяни Катедрального Собору Верховних Апостолів Петра і Павла в м.Чорткові на чолі з Правлячим Архиєреєм Бучацької єпархії владикою Димитрієм (Григораком) та духовенством єпархії з трепетом у серці відправляли отця –доктора Мирослава Думича з родиною на служіння до Америки.

Звичайно, що парафіяни та молитовні спільноти мають за ким жаліти, адже як вони висловлювалися: « Отець Мирослав за період свого служіння став для нас духовною опорою, батьком і мудрим порадником. Проповіді о. д-ра Мирослава завжди були змістовні, духовно-патріотичні, з яких могли почерпнути як дорослі, так і молодь, і діти».

«Парафія Собору була першою парафією, де о. Мирослав ревно, віддано і без жодного упередження кожного дня трудився у Христовому винограднику. Саме до о.Мирослава, навіть серед ночі, ми у важких хвилинах мали відвагу телефонувати і завжди були вислухані: лікарня - то лікарня, реанімація - то реанімація. Безвідказне служіння стало провідною ниткою довіри не тільки до отця, як до людини чи священика, а до самого Господа, до Христової Церкви. Отець, за всі роки свого служіння в м.Чорткові , зумів не прив’язати серця людей до себе, попри велику приязнь та священичу поставу, а до Ісуса, і часто наголошував, як потрібно йти дорогою досконалості і бути грамотними та зрілими християнами та українцями і за це ми йому безмежно вдячні», -ділилися парафіяни.

Капеланство у Чортківському Педагогічному Коледжі ім. О. Барвінського було для о. Мирослава чудовою нагодою виховувати майбутніх педагогів. Священика у коледжі любили і поважали. Педагогічний колектив на чолі директором Романом Пахолком щиро вдячні за талановитого та розумного духовного наставника, від якого самі багато вчилися.

Звичайно, що кожній людині важко покидати рідні краї, де пройшло дитинство, юність, де отримав покликання, створив сім’ю, став священиком, де залишаються старші батьки. Важко собі уявити, що переживала в ту хвилю родина Думичів. Але Господні дороги - не наші дороги. Боже провидіння так покерувало, що владика Венедикт знав о.Мирослава, ще коли разом працювали в Патріаршій Літургічній Комісії та мабуть добре оцінював знання і обдарованість молодого священика (оскільки о.-д-р Мирослав очолював Літургічну Комісію Бучацької єпархії). Єпископ, з великої потреби, для служіння у Чиказькій єпархії, зокрема на парафіях Белфілду і Файерфілду (штат Північна Дакота) ,просив владику Димитрія відпустити священика до української діаспори. Отець Мирослав вже має у планах заснувати там українську школу, а в липні там відбудеться український фестиваль. Саме в тих краях проживають вихідці з України, п’яте , шосте покоління. Їхні пращурі походили з Тернопілля, з південних регіонів, з сіл Боришківці, Трубчин і Білівці. Так що Господь в особливий спосіб заопікувався нашим народом через українського священика.

Владика Димитрій нагородив о. д-ра Мирослава золотим нагрудним хрестом з прикрасами, як вдячність за ревне служіння в Бучацькій єпархії, та благословив на служіння в УГКЦ для нашого народу в Америці.

У багатьох парафіян по щоках текли сльози, люди з великою любов’ю виражали вдячність своєму пастирю, який став частинкою їхньої душі, родини, спільноти…

Напутні слова о. Мирослава теж були сповнені великої синівської любові та вдячності, простоти, та щирості. Виглядало, що всі стали однією великою родиною, яка відправляла своїх рідних дітей далеко за океан.

З України, а зокрема м. Чорткова, велика кількість людей теж є за океаном, тому, від імені всіх парафіян Катедрального Собору Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Чорткові можемо їм тільки побажати: «Шануйте отця Мирослава, вслухайтеся в його чудові проповіді, намагайтеся виконувати його мудрі поради, беріть приклад з його скромної та інтелігентної дружини, тіштеся його синами. Нехай їхнє християнське подружнє життя стане прикладом та нагодою до наслідування для багатьох сімей з України і не тільки. Нехай його священство послужить вам до святості. Ви отримали гідного священика!».

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ