Преосвященні владики, всесвітліші і всечесніші отці, преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Кам’янець-Подільської єпархії та всієї нашої митрополії!
«Мироносиці жінки, рано-вранці прийшовши до гробу Життєдавця,
знайшли ангела, що сидів на камені, а він, провістивши їм, так мовив:
Чому шукаєте живого між померлими? Чому оплакуєте у тлінні Нетлінного?
Ідіть, і проповідуйте його учням» (Стихира Пасхи).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
«Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось». (Ів. 20,1) Так описує євангелист зворушливу любов до Ісуса жінок-мироносиць великоднього світанку, а особливо любов Марії Магдалини. Рано на світанку вони ідуть до гробу, щоб упорядкувати його, бо Великої П’ятниці був поспіх – навіть не обмили тіла Ісуса. Ці жінки були відважними – не боялися вояків, які стерегли гріб, чи юдеїв, які були вороже наставлені до Ісуса. Виглядає, що слабші фізично жінки-мироносиці випереджують у любові до Ісуса сильних мужчин – апостолів. Нічого незвичного, бо у цих жінок серце випереджує розум. Чи не це стало причиною, що саме їм найперше об’являється Воскреслий?
Аби по-справжньому пережити Воскресіння Христове, кожен із нас, як жінки-мироносиці, повинен відвідати гріб у цей Великодній час. Щоби Воскресіння стало підставою нашої віри, не достатньо лише знати, що Христос воскрес, але наслідувати приклад жінок-мироносиць та апостолів – спішити до гробу Воскреслого. Наше серце повинно випереджувати наш розум. Лише так можемо перетворити ці Великодні свята з простого календарно-обрядового факту на живий досвід віри. Стати біля порожнього гробу та зустріти Воскреслого Спасителя – означає взяти участь у Пасхальних богослужіннях у ці святкові дні, бо саме у богослужінні є кульмінація правди про Воскресіння Христове, яку Церква голосить усьому світу. Саме порожній гріб стає основою віри апостолів, які проповідують її згодом такими словами: «Коли Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кор. 15,17). Ця віра народжується біля порожнього гробу. Там нам відкриється Воскреслий, як відкрився Марії Магдалині у вигляді садівника, питаючи її: «Жінко, чого ж ти плачеш?» (Ів. 20,14) А щоб утішити і запевнити у присутності, називає її по імені: «Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні»… «Учителю!»» (Ів. 20,17).
«Хто нам відкотить камінь?» (Мр. 16,3) запитували себе жінки-мироносиці? Ми вже не повинні сьогодні перейматися цим запитанням. Камінь із серця відкинув нам сам Ісус на сповіді у Великому Пості. У Страсному тижні Ісус переживав з нами свої терпіння, смерть – а сьогодні свою перемогу над смертю, котра означає лише одне – Ісус живе! Як немає «Ісуса Прославленого» без «Ісуса Терплячого», так і немає «християнина радісного» без покаяння та сповіді. Аби воскреснути, слід спочатку померти для егоїзму та гріха. Ми, напевно, неодноразово переконувалися у цій правді на власному досвіді. Воскреслий Спаситель через наше покаяння поєднав нас зі своїм Отцем і з ближніми. Саме це дає нам підставу сьогодні радісно співати: «Це день, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім» (Стихира Пасхи).
Дорогі брати і сестри! Для багатьох поколінь українців Світле Воскресіння Христове було святом надії. Слова «Христос Воскрес! Воскресне Україна!» засвідчували також надію у віднову Української держави. Ми стали свідками її сповнення. У цьому, 2019 році сповняється також 30 років воскресіння нашої Української Греко-Католицької Церкви, яку Бог воздвиг до життя завдяки жертві й молитвам тисяч наших мучеників та ісповідників. Це воскресіння було чудом для всіх, оскільки відбулося усупереч людським передбаченням та прогнозам. Воно утверджує нас у вірі, що для Бога немає нічого неможливого.
Спільнота нашої архиєпархії та митрополії відзначає цю подія відновою почитання чудотворної ікони Ісуса Розп’ятого із Зарваниці, що відбувається з благословення святішого Отця Франциска, Папи Римського. Інша знаменна подія матиме місце 30 червня цього року у Зарваниці. Представник Святішого Отця - Апостольський нунцій в Україні, у присутності Блаженнішого Патріарха Святослава та єпископів нашої Церкви, проголосить декрет Папи Франциска про піднесення собору Зарваницької Матері Божої до гідності «Малої Базиліки». Це стане ще одним символом духовного відродження нашого народу.
Дорогий український народе! Складаю тобі цьогорічні Великодні привітання у непростий час війни на Сході, непевності, розчарування, пригнічення та втоми. Бажаю, щоби світло Воскреслого перемінило у ці святкові дні серце кожного українця, наповнило його надією та відвагою продовжувати розпочатий шлях від смерті до життя. Нехай вістка про Воскресіння Божого Сина змінить смуток на радість, як змінила смуток жінок–мироносиць та апостолів. Нехай це світло, що виходить з порожнього гробу, поглине темряву неправди ворогів українського народу. «Хай Воскресне Бог і розбіжаться вороги його. Як щезає дим, хай вони щезнуть. Як тане віск від лиця вогню» (Стихири Пасхи). Пам’ятаймо, що для Бога Отця, який воскресив Ісуса із мертвих, та дав Йому перемогу над смертю, немає нічого неможливого. Радісних благословенних Великодніх свят у кожну українську родину!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
† ВАСИЛІЙ (Семенюк),
архиєпископ і митрополит
Тернопільсько-Зборівський, адміністратор Кам’янець-Подільської єпархії
Дано у Тернополі, при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії 07 квітня 2019 року Божого