У шостому розділі своєї соціальної енцикліки «Любов у істині» Папа Венедикт XVI аналізує взаємозв’язок між розвитком та технологічним прогресом. Святіший Отець вказує на те, що техніка є глибоко людським фактором і в ній виражається й утверджується панування духа над матерією. Вона відповідає покликанню людської праці, виявляє людину та її прагнення розвитку, поступово перемагаючи певні матеріальні обумовлення. Але з технічним розвитком пов’язані певні ризики. Він може нав’язати ідею самодостатності техніки. Таке бачення сприяє ментальності, яка ототожнює справжнє із здійсненним. А коли єдиним критерієм істини є ефективність та корисність, – пише Папа, – автоматично заперечується розвиток.

Таке можливе відхилення технічної ментальності від її початково гуманістичного русла можна зауважити в явищах зведення на технічний рівень як розвитку, так і миру. Розвиток часто вважається проблемою, пов’язаною з фінансовими інноваціями, відкритістю ринків, зниженням податкового тиску, інвестиціями, реформами, тобто - виключно проблемами технічного характеру. «Усі ці аспекти дуже важливі, – пише Папа, – але потрібно запитати себе, чому рішення технічного характеру досі спрацьовували лише відносно. Причини потрібно шукати глибше» (ч.71). Венедикт XVI наголошує на тому, що розвиток ніколи не буде повністю забезпечений певного роду автоматичними та безособовими силами. «Розвиток неможливий без чесних людей, без економічних діячів та політиків, у сумлінні яких міцно вкорінена вимога дбати про спільне добро» (ч.71), – зазначає Святіший Отець, додаючи, що це вимагає як відповідної професійної підготовки, так і етичної послідовності.

Коли переважає абсолютизація техніки, наголошує Папа, виникає плутанина між засобами та ціллю. Тоді для підприємця єдиним критерієм діяння стає максимальний прибуток, для політика – зміцнення влади, для вченого – результати відкриттів. І стається так, що хоч технічні знання помножуються, вони приносять користь лише їхнім власникам, у той час, як залишається незмінною дійсна ситуація населення.

Існує також небезпека, що й мир може вважатися технічним продуктом, плодом домовленостей між урядами та ініціатив, які мають на меті забезпечити достатню економічну допомогу. І хоч будування миру справді вимагає постійного розвитку дипломатичних стосунків, економічного і технологічного обміну, спільних угод та проектів і міжкультурних зустрічей, спільних зобов’язань, щоб запобігти загрозам війни та тероризму, для того, «щоб ці зусилля могли спричинитися до тривалих наслідків, – наголошує Венедикт XVI, – необхідно, щоб вони спиралися на цінностях, вкорінених у правді про життя» (ч.72). Слід почути голос та поглянути на ситуацію зацікавлених народів, щоб дати належну відповідь на їхні сподівання. Потрібно продовжувати анонімні зусилля багатьох людей, які докладають старання для того, щоб сприяти спілкуванню між народами і розвиткові, починаючи від взаєморозуміння та взаємної любові. Серед цих людей є також і християнські вірні.

Наступним моментом, пов’язаним із технологічним розвитком, на який вказує Венедикт XVI, є зростаюча всюдиприсутність засобів суспільної комунікації. Без них майже неможливо уявити собі існування людського роду, пише Папа, додаючи, що вони настільки вкорінені у життя світу, що здається абсурдною позиція тих, які вважають їх нейтральними, вимагаючи для них автономності в питаннях етики, яка стосується людини. Дуже часто подібний підхід, який голосно кричить про виключно технічний характер ЗМІ, фактично сприяє підпорядкуванню їх економічним інтересам, прагненню панувати над ринками та нав’язувати культурні параметри, підпорядковані ідеологічним та політичним проектам. Святіший Отець зазначає, що зважаючи на фундаментальну важливість ЗМІ у зміні способу сприймання та пізнання дійсності та самої ж людини, необхідна уважна призадума над їхнім впливом, особливо – щодо етично-морального виміру глобалізації та солідарного розвитку народів. «Так само, як цього вимагається від правильного управління глобалізацією та розвитком, сенс і цілі медіа-засобів слід шукати в їх антропологічній основі» (ч.73), – пише Венедикт XVI, пояснюючи, що йдеться про те, що вони повинні ставати нагодою для гуманізації. Про те, як саме це має відбуватися – у нашій наступній передачі.