Під час переховання жертв нацистського терору, яке відбулося м. Чорткові 19 листопада 2017 р.Б., Владика Димитрій ( Григорак), єпарх Бучацький, звертаючись до присутніх, виголосив прощальну промову, у якій сказав: «Ми творимо цей похорон з запізненням на 75 років. Мабуть Божому Провидінню так було угодно дотримати їхні тіла в таємниці аж до сьогодні, щоб ми могли по-християнськи, врочисто і так людно відправити належний християнський похорон. Серед них був священик о. Павло Витвицький 1912 року народження, загинув в 1942 році від рук нацистів. Родом о. Павло був із с. Витвиці, що біля с. Гошів на Івано - Франківщині. Він служив парохом в с. Жаб’є, на Верховині. За що він був розстріляний? А за те, що переховував євреїв і переправляв до Румунії, рятував від нацистів. Інакше він і не міг поступити, бо був християнин і був священик. Решта героїв є з ОУН, патріоти України. Вони були розстріляні за те, що любили свій край і любили не на словах тільки, а на ділі, і за Україну віддали те, що найдорожче-своє життя. Напевно їхні душі давно вже є всі в небі, оскільки вони віддали життя за своїх друзів, а Господь сказав :»Немає більшої любові, як віддати своє життя за друзів своїх». Саме так вони і загинули. Цей похорон ми творимо в їхню пам’ять, але думаю, що він більше потрібний для нас.

В той час страшний і жорстокий наші патріоти піднялися на нерівну боротьбу з двома імперіями зла: нацистською і комуністичною. Бій був дуже нерівний, шансів перемогти, по-людськи, майже не було. Прапор наш, червоно-чорний, означає перемогу або смерть, третього не дано. В той час вони впали, але перемогли. Вороги їх не зламали, вони відійшли в вічність з перемогою. Плоди їхньої жертви ми пожинаємо зараз. Саме під цими прапорами йшли в бій наші повстанці в 90-ті роки, під цими прапорами стояв наш Майдан, під цими прапорами йшли герої нашої Небесної Сотні і гинули від куль снайперів, але перемогли бандитський режим, який був на нашій землі. Під цими прапорами в цю хвилину воїни Збройних Сил, добровольчі загони захищають всю Україну і всю Європу від кривавого «руського міра»».

Далі єпископ продовжив: «Як це не дивно звучить, але смерть наших героїв була і є життєдайною, так, як смерть нашого Спасителя. Його смерть - наше спасіння, життя всього людства. А їхня смерть- це життя України, як Нації і як Держави. Ці тлінні останки, це неоціненний скарб України. Це ті люди, які віддали найдорожче-своє життя, заради яких існує Україна. Кожний народ, якщо хоче існувати як народ, повинен себе захистити-шанувати свою територію, віру, мову , культуру…Кожен народ, нація, яка поважає себе, має священний обов’язок шанувати своїх героїв, тих, хто віддав за неї життя. Це ми зараз і робимо. Бо Україна вже встала з колін і зараз утверджується як незалежна вільна Нація, Держава і цей процес є незворотній.»

На закінчення владика Димитрій(Григорак) наголосив: «І саме їхній подвиг – 60-ти цих героїв, а їх є по світу сотні тисяч, спонукає нас боротися за краще майбутнє. Так, вони впали, але перемогли. Україна шанує своїх героїв. Тут є присутні родичі загиблих, але знайте, родиною є не тільки ви, але і всі ми, вся Україна. Хай їм буде Царство Небесне, а наша українська земля хай їм буде пухом. Будьмо гідні їхньої слави, пам’яті і нікому не даймо цієї пам’яті заплямувати, бо це наше життя і наше майбутнє».

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ