Тлінні останки жертв нацистського терору, які були віднайдені біля с. Ягільниця на Тернопільщині, 18 листопада 2017 р. Б. урочисто занесено до Катедрального Собору Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Чорткові для цілодобового моління, поклоніння та віддавання шани полеглим героям.

Поминальну панахиду у співслужінні духовенства єпархії відслужив протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний.

У своїй проповіді о. Володимир поділився глибокими думками про ті героїчні постаті, їхнє нелегке життя і смерть, так, начебто був одним із них: «В цих сімох кораблях, вказуючи на сім трун, які занесли до храму, є вітрила, які несуть їхні душі у вічність. Назва тих вітрил - «Любов» і «Воля». Саме тому, вони через 75 років є такими, як вони є поміж нами і ми це сьогодні так переживаємо. Тут є і вчителі, і ремісники, і директор друкарні…, одним словом, - інтелігенція української нації, а поміж ними молодий священик отець Павло Витвицький, який саме там був їм найбільше потрібний».

Далі проповідник роздумував: «Ну що вони могли вдіяти, коли на їх землю зазіхають, а за дружбу чогось хочуть? Нам боляче, що той «друг» хоче скористати , а не підставити плече. Вони чекали наближення вічності через втрату життя. Зачитали…Погрузили…Відвезли… А що мав робити священик, дуже добре розуміючи, що вже кінець? Молився, благословляв, готував до вічності, потішав… Нацисти знали, що вб’ють, але дозволили бути в верхній одежі, поскладавши один біля одного, священика поставили посередині, як того, який веде до зустрічі вже не з земним царем. Коли повстала Україна, наші історики знали, що таке сталося, проте не могли знайти точного місця. Але сталося чудо! Напередодні свята Архистратига Михаїла, прийшов час і Боже провидіння через прості людські знаки, через лисячу нору (як не дивно!), вказало на місце наших героїв».

Відтак протосинкел від імені владики Димитрія, єпарха Бучацького, подякував всім, хто приклав чимало зусиль для пошанування пам’яті загиблих, зокрема зауважив: «Сьогодні велике спасибі пану Йоахиму Макодерському, п. Андрію Базилінському, п. Роману Пахолку за вчинену ними любов до України не на словах, а на дії.

Слід зауважити, що кожен студент Чортківського Педагогічного Коледжу побував на місці розкопок, де знаходилися тлінні останки наших побратимів. Це справжній урок історії, саме так потрібно навчати наших дітей, щоб в майбутньому цього ніколи не повторилося.

Дякуємо п. Василю Вислоцькому, це ж на його полі колись спільними зусиллями буде споруджений меморіальний пам’ятник для наших героїв, як правдиве місце віднайдення тлінних останків. Дякуємо православним братам. Нам сьогодні немає що ділити. Якщо ці патріоти нас не об’єднають, то в нас немає шансів бути в цій Державі. Ми не можемо себе любити в Україні, але не любити Україну в собі».

Цілодобово тривали почергові моління в храмі за душі невинно убієнних.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ