До початку Нового року залишилось зовсім небагато, і тому варто ще раз наголосити про те, що 2009 рік був надзвичайно важливим для нашої Церкви. Перш за все, духовенство та миряни по-особливому вшановували історичну пам’ять про неї, а також заглиблювались у сутність священичого покликання. Протягом року практично у всіх єпархіях УГКЦ відбувалися урочисті святкові заходи з нагоди 20-ї річниці її виходу з підпілля. Миряни, особливо літнього віку, добре закарбували у пам’яті той буремний кінець 80-х, коли радянський режим уже втратив свої потуги і тиск на людську свідомість. Ще до офіційного проголошення української незалежності в середовищі УГКЦ відбувались акції протесту проти комуністичних принципів, які нівечили людські душі та викривляли християнську мораль. Наша Церква офіційно домагалась своєї легалізації. Саме тому велелюдна греко-католицька громада по декілька місяців мітингувала на московському Арбаті, домагаючись своїх законних прав на свободу віри. Серед учасників цього протесту було багато представників громад теперішньої Бучацької єпархії: священиків, сестер Пресвятої Родини, мирян, адже так звана «катакомбна Церква» функціонувала тут досить потужно. З такою ж чисельністю вірна Христова паства віддала шану 20-ї річниці виходу своєї Церкви з підпілля, з нагоди якої 13 грудня в Чорткові відбулися урочисті святкові заходи. У Катедральному соборі Верховних апостолів Петра і Павла відбулася Архиєрейська Свята Літургія, яку очолили Владики Кир Йосафат (Говера) з Луцька, Кир Володимир (Війтишин) з Івано-Франківська та Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії впрп. о. Дмитро Григорак, ЧСВВ у співслужінні з духовенством різних єпархій, численність якого перевищила шість десятків. Представники духовенства з особливою подякою звернулись до учасників підпільного періоду життя нашої Церкви.
Зворушливим та символічним апогеєм святкувань став похід учасників свята до церкви Вознесіння Господнього, в якій вперше в умовах української незалежності відбувались Богослужіння. У той час цей храм із високим духовним піднесенням, радістю та надіями на краще відвідували віруючі всього Чорткова. Вони й донині не призабули того «отруйного диявольського подарунку», який залишила радянська влада у цій святині – звалище сміття, напівзруйноване приміщення, майже непролазні хащі навколо Божого дому. Тому сьогодні церква Вознесіння Господнього стала своєрідною духовно-історичною візиткою Чорткова, адже крізь століття і режими зуміла гуртувати у своїх стінах віддану паству. Отож святковий похід нагадав оту першу безстрашну процесію з церковною атрибутикою, національним стягом та за участі багатьох підпільних священиків, у тому числі теперішнього Владики Кир Тараса (Сенькова), яку досить добре запам’ятали мешканці Чорткова.
У рамках святкування відбулася ще одна важлива для нашої єпархії подія – на стежину пастирського служіння стали отці-диякони Володимир Білінчук, єпархіальний прес-секретар, та Олег Гладун, отримавши свячення з рук Владики Кир Володимира (Війтишина), а от брати Віктор Максимець, Іван Мельник, Микола Пришляк та Мирослав Щипанський прийняли дияконський сан положенням рук Владики Кир Йосафата (Говери). Це ще один доказ живучості та духовного збагачення Церкви, адже вона повноцінно та плідно функціонує тоді, коли миряни плекають свою віру та беруть участь у житті громади під проводом священиків, єднаючи історичну пам’ять з майбутнім.
Більше фото можна побачити в Фото галереї