Ці дні прощання із Блаженнішим Любомиром свідчать про спрагу людей за справжнім архиєреєм, а не гравцем у церковно-політичні ігри. Важливою рисою Блаженнішого Любомира була його небагатослівність і цінність кожного його слова. Він вмів підпорядковувати слова собі. Кожне його слово знаходило свого адресата. Цього потрібно повчитися.

Сказав владика Ігор (Ісіченко), Архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, в ефірі телеканалу Еспересо 5 червня.

«Слово без людської душі – порожнє, а він мав відчуття, яким наповнював кожне слово. Насамперед він був монахом і на основі цієї насиченої регулярної молитви він зростав як особистість. Його вміння говорити дуже просто і прямо йти через життя – те, чого нам часто бракує. Владика Любомир, як людина, яка виросла фактично в США, жила в столиці світу Римі довгі роки і відчувала хвороби західного ліберального суспільства, допомагав нам не потрапити в ті пастки, що стоять на шляху нашого виходу в майбутнє. Він допомагав упевнено і спокійно йти в майбутнє і не боятися. Мене, як людину, яка народилася і виросла в Радянському Союзі, завжди захоплювало те, шо він був вільною людиною. Він мав внутрішню свободу, незалежність від кон’юнктури. Він не боявся влади», - поділився своїми думками владика Ігор про Блаженнішого Любомира.

За його словами, Архиєпископ-емерит глибоко і промовисто ніс у собі український патріотизм, який поєднувався із його глибокою християнкою вірою. «Його бачення Київської Церкви, яке він успадкував від митрополита Андрея Шептицького і патріарха Йосифа Сліпого, допомагає нам побачити справжню церковну перспективу відновлення єдності Київської Церкви», - додав владика Ігор (Ісіченко).

Департамент інформації УГКЦ