Йому 77. П’ятдесят з них молодий випускник духовної семінарії провів, як священник. То були зловісні часи підпілля УГКЦ. Падали хрести, церковні бані. Та ніщо не зламало дух уродженця села Хартонівці отця Онуфрія Швигара: ні погрози КДБ, ні залякування більшовицьких прислужників. Все своє життя отець Онуфрій присвятив подвижницькій праці у Христовому Винограднику.
Його пам’ятають парафіяни з Чортківського та Бережанського районів, а також багатьох парафій Заліщицького. Тернистою була його життєва дорога. Довелося вступати в двобій з атеїстичними ордами, ворогами Церкви. Ідеологічна боротьба була настільки сильною на теренах району, що багатьом священникам довелося дуже важко, проте Церква жила і вижила, поволі відчиняли свої двері Божі храми. Отець Онуфрій, служачи на парафії у селі Лисивці у травні 1990 р. перевів вірних на греко-католицьке віросповідання. До Лисівців долучились і парафіяни с. Шипівці.
Люди горнулися до свого пароха, щирості і мужності якому не позичати. Де б він не служив – залишав помітний слід у серцях вдячних прихожан.
Досі пам’ятають отця Онуфрія Швигара у селах Кулаківці, Городок та Костільники (Виноградне). Диву даєшся, коли довідуєшся, як важко було добиратися з м. Заліщики на дальні парафії. Це зараз немає проблем із транспортом. Отець Онуфрій розповідає, як взимку, коли лютували снігові заметілі вставав о третій годині ночі і пішки вирушав до сіл Городок і Костільники. Жодного разу він не спізнився на службу. Люди захоплювались вчинками пароха.
Не одну зиму, осінь і літо о. Онуфрій долав згадані відстані. Проте і це закінчилося. Уже тринадцять років наш краянин служить у церкві Покрови Пресвятої Богородиці міста Заліщики. Закінчились його багаторічні поневіряння. Але він ні про що не жалкує. Щасливий у служінні Богові, Церкві і людям. У Заліщиках живе його сім’я. Щодень отець, щиро шанований парох, поспішає до храму, де його чекають земляки, а також щотижня відправляє Службу Божу у шпиталі інвалідів війни і реабілітованих.
У пам’яті отця Онуфрія залишилася і згадка про парафію в с. Зелений Гай. В неділю чи свято, як не приїжджала по нього машина, він як і в с. Городок добирався пішки. І повірте – жодних нарікань на труднощі. Він не шукає комфорту, на схилі літ духівник не ходить, а бігає, проте частенько підводить серденько.
Мені доводиться спілкуватися з отцем Онуфрієм – дуже цікавою, щирою людиною, адже він не тільки виконує свою благородну місію у Христовому Винограднику, а ще й малює. Він художник. Його картини та образи є окрасою у хатах та сім’ях.
Характерно те, що о. Онуфрій ніколи не вважав себе елітним священиком. Йому притаманний дух справжнього Христового священика, який своє покликання розуміє, як служіння Богові, Церкві та людям. І таким він є уже впродовж п’ятдесяти років служіння рідній Церкві.
З нагоди піввікового ювілею служінню Господеві отця Онуфрія вдячні парафіяни влаштували зустріч у Божому храмі церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Ініціатором цього поважного ювілею був парох отець Іван Сендзюк. Він щиро привітав отця Онуфрія. Їх єднає багаторічна спільна праця у Христовому Винограднику. Ця зустріч перетворилася у справжнє свято не тільки для ювіляра, а й всіх присутніх. Отця Онуфрія сердечно вітали із золотим ювілеєм декан УГКЦ отець Ярослав Шмиглик, який зачитав подяку від Правлячого Архиєрея Бучацької єпархії владики Димитрія Григорака, ЧСВВ , отець Марек з Костелу, отець Олег Винницький від парафії Серця Христового, від церковного братства та сестринства – Юлій Лопавчук та Марія Огородник, вірші та пісні на духовну тематику дарували діти. Хвилюючим був виступ від інтелігенції міста Ірини Ковальчук та багатьох інших. Кожному хотілося низько вклонитися цьому сивому чоловікові.
Кожна людина має свою життєву дорогу. А якою дорогою ти йдеш, християнине? Не бійся! Сміливо ступай за Ісусом Христом! У Ньому є повнота життя та спасіння. У цьому переконує нас життєвий шлях отця Онуфрія Швигара. Нехай милосердний Господь благословляє ювіляра, його подвижницьку працю у Христовому винограднику!
Антоніна Полотнюк