Про це сказав Блаженніший Любомир, Архиєпископ-емерит УГКЦ, 17 березня на Урочистому засіданні Парламенту з нагоди 100-ліття Української революції 1917–1921 років.

За словами промовця, історія, як розвивалася ця Велика справа, – складна: «Були дуже гарні, світлі моменти. Одначе не бракувало й трагічного… бо ця наша Велика справа мусіла пройти через горнило двох світових воєн, різних окупацій і переслідувань». Проте, на думку Блаженнішого Любомира, ми набралися досвіду: «Ми навчилися, що не можна вважати ідеалом нагромадження матеріальних благ, чи з боку поодиноких осіб, чи родин, чи громадян, чи політичних груп... Це руйнує Велику справу». За словами архиєрея, ми зрозуміли, що політична діяльність – це одне з високих жертовних служінь. «Особа, якій народ довіряє свою долю, мусить дуже серйозно сприймати своє покликання, – вів він далі. – Вона повинна вбачати в інших людях Божі сотворіння, особистості, котрим надано гідність, свободу, – вона мусить усвідомити, що проблеми і потреби людей вимагають справедливого і глибокого розв’язку. Кожен громадянин нашої держави повинен почуватися захищеним, бажаним, аби ми всі могли осягнути той стан – суспільне благо».

На його переконання, цей досвід ми набули і продовжуємо набувати, тому є надія, що Велика справа здійсниться. Наприкінці свого слова до депутатів ВРУ Архиєпископ-емерит УГКЦ висловив переконання: якщо ми всі з Божою допомогою старатимемося наслідувати тих, хто колись розпочав Велику справу, і доведемо її до завершення, то кожен із нас буде почуватися щасливим у власній державі.

Департамент інформації УГКЦ