У неділю, 22 січня 2017 р., на сторінках іспанської щоденної газети «El Pais» побачило світ довге інтерв’ю Папи Франциска, в якому він поділився думками про широкий спектр тем – від особистих запитань до ситуації в Церкві та у світі. Розмову журналіст розпочав із запитання про те, чи змінився Хорхе Берґольйо після обрання на Наступника святого Петра?

Папа стверджує, що ні. «Змінюватися у 76 років – це немовби гримуватися», – зазначив він, додаючи, що дійсно, він уже не може робити все, що хоче, але в душі він залишається на вулиці, серед людей. Він побоюється саме віддаленості Церкви від людей, клерикалізму, «що є найбільшим лихом Церкви». Адже пастир, що втрачає контакт з конкретною дійсністю, перетворюється у функціонера.

«Церква, яка не є близькою, перестає бути Церквою. Вона стає доброю неурядовою організацією або побожним товариством людей, що займаються доброчинністю… тим, що ідентифікує Церкву, є близькість: ми повинні бути близькими братами й сестрами», – сказав Папа, пояснюючи, що близькість означає «доторкатися в ближньому до Христового тіла».

Святіший Отець не погоджується з тими, які легковажно говорять про корумпованість Римської Курії. За його словами, «трапляються і корумповані люди», але існує дуже багато святих людей, які «все своє життя провели в анонімному служінні людям». Зрештою, «справжніми героями» історії Церкви є святі, люди, які «віддали своє життя за те, щоб надати конкретного виразу Євангелію». Глава Католицької Церкви підкреслює, що справжня революція – це революція святих, а святі – це також батьки і матері, дідусі й бабусі, які своєю щоденною працею та життям провадять Церкву вперед. Він назвав їх «середнім класом» святості, підкреслюючи, що «святість цих людей – величезна».

Відповідаючи на запитання про ставлення до реакції так званих традиціоналістських кіл, які в будь-яких змінах вбачають зраду доктрини, Папа зазначив: «Я не роблю жодних революцій. Я лише шукаю шляхів для того, щоб Євангеліє прямувало вперед». А «новизна Євангелія» завжди викликає здивування, будучи, по-суті, «згіршаючою».

Святіший Отець стверджує, що не відчуває, що його неправильно розуміють, а навпаки, відчуває підтримку з боку всіх категорій Божого люду. «А коли хтось незгідний, то нехай дискутує, але не ховає за спиною камінь», – додає він, називаючи таке наставлення нелюдяним. За його словами, «всі мають право дискутувати», і до «зростання братерства дуже спричиняється дискусія», але не обмови.

Щодо теології визволення, Єпископ Риму звернув увагу на те, що це був позитивний момент в Латинській Америці, а засудженою Ватиканом була лише та частина, яка пропонувала марксистське бачення дійсності. «Теологія визволення, – зазначив він, – мала як позитивні аспекти, так і викривлення».

Папа знову ствердив, що ми живемо в період «Третьої світової війни у фрагментах». А останнім часом багато говориться про можливість ядерного конфлікту, «немов би йшлося про якусь гру». Його стурбованість викликає економічна нерівність, те, що «невелика група людей тримає у своїх руках 80% світового багатства». Це означає, що «в центрі економічної системи перебуває ідол-гроші», а не людина. Ми живемо «серед економіки, яка вбиває», яка творить «культуру відкинення».

Коментуючи початок правління новообраного Президента США Святіший Отець ствердив, що, на йогу думку, слід почекати: «Побачимо, що діятиметься. Мені не подобається випереджувати події та заздалегідь засуджувати людей. Побачимо, що він чинитиме й дамо цьому оцінку. Завжди слід зважати на конкретне. Християнство або є конкретним, або не є християнством».

Глава Католицької Церкви з тривогою спостерігає за розгулом популізму, зокрема, європейського. У цьому контексті він згадав, як у першій половині минулого століття Німеччина, знищена війною, шукаючи свою ідентичність та лідера, який її відновить, знайшла Гітлера, який «був обраний своїм народом, але потім знищив його».

«В цьому полягає велика небезпека. В період кризи перестає діяти розпізнавання… Шукаємо якогось спасителя, який поверне ідентичність і захищаємося з допомогою стін, колючого дроту, будь-чим від інших народів, які можуть загрожувати нашій ідентичності. І це дуже серйозно. Тому, – сказав Папа, – я завжди повторюю: діалогуйте між собою».

Заторкуючи тему трагедії біженців, Святіший Отець зазначив, що той факт, що «Середземне море перетворилося у цвинтар» повинен спонукати нас замислитися. У цьому контексті він висловив похвалу Італії, яка, не зважаючи на проблеми, пов’язані із землетрусами, не припинила приймати біженців. За його словами, кожна країна має право пильнувати свої кордони, але «жодна країна не має права позбавляти своїх громадян можливості діалогу з сусідами». Він також загадав про заанґажування Церкви, часто без зайвого галасу, в прийняття біженців.

Відповідаючи на запитання про роль ватиканської дипломатії в сучасному світі, Папа пояснив, що вона зводить мости, а не стіни, є посередником, що виступає на підтримку миру та справедливості не задля власних інтересів, але для блага народів.

Святіший Отець згадав про трагедію жіночого рабства й сексуального визискування, а говорячи про роль жінки в Церкві й суспільстві, наголосив, що цінування жінки не повинно зводитися виключно до «функціонального аспекту», але слід дбати про те, щоб жінка «могла внести у Церкву оригінальність свого буття та мислення».

Відповідаючи на запитання про здоров’я свого попередника Венедикта XVI, Папа Франциск зазначив, що він має проблеми лише з ногами, має труднощі в тому, щоб пересуватися, але «має дуже добру пам’ять» і дуже детальну.

Журналіст завершив розмову зауваження, що бачить Святішого Отця щасливим і задоволеним, на що той відповів: «Господь добрий і не відібрав у мене доброго настрою».

www.uk.radiovaticana.va