18 жовтня 2016 року в приміщені бібліотеки Заліщицького аграрного  коледжу ім. Є. Храпливого відбулася духовна година для студентів і викладачів на тему «До світла воскресіння, крізь терни катакомб»,  приурочена 70-й річниці львівського псевдособору, який започаткував нищення Української Греко-Католицької Церкви.

У виховному заході взяли участь настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках отець Іван Сендзюк, сестри-служебниці Непорочної Діви Марії Софія та Христина, історик та дослідник краю, заступник директора Заліщицького аграрного коледжу ім. Є. Храпливого М. В. Сопилюк.

Духовну годину доповнювали документальний фільм «Львівський  псевдособор» та презентація по книзі М. В. Сопилюка «Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках».

Розпочала духовну годину ведуча Надія Ємчук, яка наголосила: «Доля УГКЦ , Її священників та вірних посідає особливе місце серед трагічних сторінок української історії ХХ століття. Всього було в нашій історії і високого, і трагічного. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на віру життями синів і дочок.

Відзначаючи 70 – ті роковини ліквідації УГКЦ, сьогодні ми можемо твердити про повернення історичної справедливості. Чверть століття УГКЦ вільно і відкрито практикує свою віру, оновлюється і молодіє.

Та з історичної пам'яті неможливо викинути той період, коли радянська влада оголосила УГКЦ незаконною. Тисячі священників, монахів, монахинь, зазнали тортур і навіть прийняли мученицьку смерть за віру, бо не відреклися своїх переконань, не зрадили присяги».

Настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Заліщиках отець Іван Сендзюк цікаво розповів про історію виникнення УГКЦ, про ЇЇ ліквідацію, підпілля та відродження. У своєму виступі отець Іван наголосив: «Українська історія свідчить про те, що УГКЦ в Галичині напередодні приходу Радянської влади була дійсно всенародною і впливовою, з якою були змушені рахуватися державні органи. Вона здійснила помітний національний і релігійний вплив на культурно-історичний процес в Західній Україні, сприяла пробудженню національної свідомості українців, стала одним із засобів захисту культури, освіти, піднесення моралі і духовності народу. Вона була церквою свого народу, церквою, яка виходила з цього народу, яка жила з цим народом, поділяла всі його лихоліття».

На завершення свого виступу отець Іван підкреслив: «Блаженніший Любомир Гузар у своїй проповіді проголошував: «Церква існує для того, щоб спрямувати людей до Бога і довести їх до щасливої  вічності». Рано чи пізно ми всі до цього прийдемо, а тому вам, молодим, треба вже сьогодні думати про те, щоб бути добрими християнами».

Михайло Васильович Сопилюк, автор досліджень з історії нашого краю, наголосив, що намагання радянської влади ліквідувати Українську Греко-Католицьку Церкву було по-суті «етапом диявольського плану знищення національного духу українського народу, Його історії і традицій та перетворення українців на безмовних гвинтиків радянської системи».

Про тривожні роки підпілля та переслідування монахів та священників УГКЦ хвилююче розповідала сестра Софія – служебниця Непорочної Діви Марії. Свій виступ вона закінчила молитвою Митрополита Йосипа Сліпого до Пресвятої Богородиці за долю українського народу.

Своєю грою на скрипці зачарувала присутніх сестра Христина – служебниця Непорочної Діви Марії, яка виконала музичний твір композитора Бах-Гуно «Аве Марія»

Окрасою духовної години був виступ Мар'яни Остяк, студентки 24 групи, яка виконала композицію «Молитва за Україну»

На завершення духовної години, ведуча Надія Ємчук наголосила: «Церква ніколи не закликала до ненависті,  а навпаки скликала всіх людей до єднання у спільній молитві, у слові і пісні».

Завершальним акордом цього змістовного пізнавально-виховного заходу стало спільне виконання його учасниками гімну «Молитва за Україну».

Духовну годину підготували завідуюча бібліотекою
коледжу Надія  Ємчук та бібліотекар Наталія Гнатяк