18 - 20 вересня 2009 року Апостольська екзархія для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині й Скандинавії з осідком в Мюнхені святкує 50-літній ювілей. Урочисті святкування розпочалися у п’ятницю духовною молодіжною програмою з молитовними чуваннями. У суботу, 19 вересня, відбулася святкова академія, у якій взяли участь представники політичного та наукового світу, суспільні та церковні діячі. Від Бучацької єпархії на цих святкуваннях були присутні Апостольський Адміністратор високопреподобний о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, секретар о. Симеон Манько та координатор з економічних проектів Андрій Кучеренко. У неділю, 20 вересня, святкування продовжила Архиєрейська Божественна Літургія в Катедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці і св. Андрія Первозванного, яку відслужили Апостольський Нунцій в Німеччині, єпископи Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков. Після обіду відбувся святковий концерт за участю Народного артиста України Тараса Петриненко й Заслуженої артистки України Тетяни Горобець.

Довідка 

17 квітня 1959 року Папа Іван ХХІІІ проголосив створення Апостольського екзарахату для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині. Першим екзархом став тодішній канцлер української митрополії у Філядельфії (США) о. д-р Платон Корниляк, єпископські свячення якого відбулися 7 липня 1959 року. Завдяки його невтомній діяльності Апостольський екзархат з осідком в Мюнхені, юрисдикція якого простягалася на всю Німеччину, постійно розвивався і в 1984 році до нього приєднано також і скандинавські країни.

Владика Платон (Корниляк) помер 1 листопада 2000 року. У грудні того ж року Папа Іван Павло ІІ номінував наступним екзархом тодішнього протосинкела Вроцлавсько-Ґданської єпархії в Польщі о. Петра Крика. Його хіротонія відбулася 3 лютого 2001 року в Мюнхені.

«Історія присутності українців на території Німеччини в ХХ столітті і аж по сьогоднішній день – це частина історії нашого народу в цілому. Наша присутність в Німеччині після Другої світової війни позначена дуже різними проявами. Ми були там, як заробітчани після Першої світової війни; пізніше, в часах третього рейху – насильно привезеними працівниками або в’язнями концентраційних таборів; після Другої світової війни – емігрантами, які не бажали повертатися до Радянського Союзу. Кожна ця група мала свою особливу історію, інколи, справді, дуже трагічну, інколи, дуже творчу», – написав Блаженніший Любомир до Владики Петра (Крика) у вітальному листі. При цьому Глава УГКЦ згадав про душпастиря емігрантів в Німеччині отця Петра Вергуна, якого Церква проголосила блаженним священномучеником, про визначних науковців та політичних діячів.

«Існування екзархату – це вже другий період нашого побуту на німецькій землі. Створюючи цей екзархат Апостольська Столиця дала нам, тим українцям, які залишилися на постійний побут в Німеччині, нагоду зберігати наші церковні та народні традиції. І це продовжується до сьогодні», – відтак написав Блаженніший Любомир. Глава УГКЦ закликав і надалі зберігати духовні скарби рідної землі і «ділитися ними із зичливими господарями, які нас на німецькій землі прийняли».

Прес-центр Бучацької єпархії
за матеріалами Департаменту інформації УГКЦ