Ми, єпископи УГКЦ, зібравшись на черговому Священному Синоді, не можемо стояти осторонь нинішніх тривог і надій нашого суспільства, адже в центрі душпастирської турботи Церкви є і завжди буде спільне благо народу, справжнє добро людини, даровані їй Богом свобода і гідність.

Наша країна має всі необхідні передумови та володіє всіма необхідними ресурсами, − соціальними, інтелектуальними й трудовими, − щоб запевнити гідне життя кожному громадянинові. Разом із тим у суспільстві повинні бути лідери, які, не витрачаючи намарно згадані ресурси, здатні брати на себе відповідальність за втілення прагнень українців. Попередня влада не справилася з цим завданням і під тиском народу, ціною пролитої крові героїв Небесної сотні, була змушена піти. Проведення чергових виборів давало надію на перезавантаження політичної системи та зміну правил поведінки представників влади. Тому після Майдану суспільство видало новий мандат довіри своїм лідерам, які несуть за це дуже високу відповідальність.

Проте сьогодні вже неозброєним оком видно, як у суспільстві зростають розчарування і тривога. Цими днями велике занепокоєння Церкви викликають, зокрема, сигнали про блокування на державному рівні реформ, яких вимагає і потребує наше суспільство. Ми, як душпастирі, не беремося давати експертну оцінку політичній та економічній ситуації в країні, проте поділяємо думку наших вірних і суспільства загалом щодо нагальної необхідності реформ, які за своєю суттю повинні дати нашому народу можливість для реалізації Богом даних талантів і стати запорукою соціальної справедливості та здійснення мрій українців про достойне життя для себе і своїх нащадків. З особливою відповідальністю слід підходити, зокрема, до конституційних змін, адже непродумані дії в цій ділянці можуть нести зі собою шкоду для єдності суспільства та загрозу для суверенітету й цілісності нашої Батьківщини.

Безпідставне затягування чи відкладання реформ стримує розвиток нашого суспільства. Ще більшу загрозу для цього розвитку несуть у собі корупційні інтереси та дії декотрих політиків і груп, бо вони  вбивають віру українців у саму можливість життєво необхідних змін. Окрім того, вони ще й руйнують суспільну довіру до владних інституцій, що в нинішній ситуації може бути вигідне тільки нашим ворогам.

Українське суспільство хоче бачити результат своєї боротьби за гідне життя, за що наш народ заплатив і надалі платить таку високу ціну кривавих жертв на Майдані та на Сході України. Водночас мусимо перестерегти, що будь-яка влада неминуче дискредитує себе, коли діє за подвійними стандартами, а вчинки деяких її представників суперечать власним деклараціям. Коли народ платить кров'ю за саму незалежність держави на полі бою, неприпустимо перекреслювати його подвиг гальмуванням змін, внутрішніми чварами і торгувати її добрим ім’ям у міжнародній спільноті. Суспільство очікує від влади нових і чесних правил, яких вона повинна дотримуватися, а також відповідальних і прозорих дій, котрі даватимуть підстави для довіри та надії.

Звертаємося до тих, кому народ довірив владні повноваження, із наполегливим закликом не ставити особисті, бізнесові чи партійні інтереси вище від загальнонаціональних. Турбота про спільне благо та скерування всіх здорових сил на захист гідності людини та на утвердження соціальної справедливості в нашому народі мають стати консолідаційними факторами для всього суспільства та його провідників. 

Новітні події в українському політикумі наводять на думку, що сьогодні настав крайній термін для такої переміни свідомості влади, задля того аби пройти точку неповернення, за якою можна буде будувати по-справжньому незалежну країну без руйнівних наслідків пострадянських травм.

Насамкінець прагнемо звернутися до всіх людей доброї волі в Україні. Дорогі співвітчизники! Після Майдану, в обставинах зовнішньої військової агресії проти нашої держави, українське суспільство не має права перетворюватися на суспільство розчарованих чи зневірених. Це було б найбільшою поразкою для всіх. Необхідно зберігати холодний розум і спокій, щоб якимись нерозважними діями чи гарячковими кроками не змарнувати здобутків, котрих ми досягли такою великою ціною. «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал. 1, 5). Нехай ці Божі слова стануть для нас усіх заохоченням до подальшої витривалої праці та запорукою нашої надії на остаточну перемогу сил добра і правди над силами темряви та гріха.

Закликаємо всіх вірних до посиленої молитви за наш народ, правління і все воїнство та на всіх призиваємо повсякчасне благословення Бога Отця, і Сина, і Святого Духа!

† СВЯТОСЛАВ

Львів-Брюховичі,
4 лютого 2016 року Божого