« Я хліб життя… Хто приходить до Мене – не голодуватиме.
Хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи…» (Ів. 6, 35)

Одного разу молодий юнак зайшов до крамниці, де за прилавком стояв Ангел, що продавав різні речі. Хлопець запитав: «Що ви продаєте?» Ангел відповів: «Все, що людина замовляє…»

Тоді юнак попросив: «Я хотів би, щоб зникло зло, щоб люди любили один одного, щоб не було на землі хвороб, щоб не терпіли діти…»

Раптом Ангел зупинив молодого юнака і сказав: «Зачекай. Ми тут не продаємо плодів… У нас можна придбати лишень насіння…»

Чи часто сьогодні людина задумується над тим, як вона живе… Чи часто людство третього тисячоліття намагається оцінити вартість людського життя… Як сьогодні виглядає життєва дорога пересічних християн…

Про що нам, християнам потрібно постійно пам’ятати… Що повинно бути в нас на першому місці – нашою ціллю, нашим орієнтиром…

Мета християнина – Господь Бог, Котрий є Дорогою, Істиною, Життям. Христос є рівночасно і метою і шляхом до мети. Мало того, Господь рівно ж є провідником, керманичем, що не дає зійти на манівці та джерелом постійної сили на цій нелегкій дорозі людського життя

Є хвилина, коли людина усвідомлює для себе, що в неї раптом розпочинається якесь невидиме внутрішнє ревне горіння. І тоді вона приходить до висновку, що повинна розпочинати християнське життя. Суть такого життя полягає в інтимному, чи сокровенному богоспілкуванні.

Тими днями у Бучацькому монастирі Чину Святого Василія Великого відбулися дві події. На перший погляд вони різняться між собою. Але обидві вони абсолютно переплітаються між собою, роблячи певні висновки з вище написаних думок.

Днями у Бучацькому колегіумі імені св. Йосафата у розриві кількох днів відбулася остання зустріч з учнями-випускниками 2009 року та був проведений набір нових колегіантів на новий навчальний рік.

А друга подія – урочистість Першого Святе Причастя дітей нашої парохії.

Людське життя – це не тільки Божий дар. Прожити земне життя правдиво – це справжнє мистецтво свідчення християнської радості, котра приводить до щастя співжиття з Христом.

Праця над тим, щоб життя не було марним, щоб була гармонія з тілом, душею,  сумлінням триває на протязі всього людського життя, котре завершиться сповненням обітниці Спасителя світу – «Чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготував Господь тим, що його люблять…» (1 Кор. 2, 9)

о. Володимир Кусий, ЧСВВ
Бучач, монастир оо. Василіян