Лише той народ, який уміє любити ближнього, може бути народом вільним, народом, який прямо й гордо дивиться історії в очі і з усіма своїми здібностями та силами будує в Бозі своє майбутнє. Про це сьогодні говорив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у проповіді до вірних під час освячення храму Різдва Пресвятої Богородиці в Ірпені (Київщина).

Проповідник зауважив, що в сьогоднішньому Євангелії ми чуємо історію визволення. Ми бачимо Ісуса Христа як визволителя, який визволяє людину з її рабства, випрямляє її, повертає її гідність, робить її знову повноцінною… «Коли ми чуємо у Святому Писанні слово «жінка», то дуже часто це слово означає «божий народ». І ось в образі цього оздоровлення Ісус Христос чинить діло визволення і оздоровлення не тільки однієї особи, а всього народу. У чому полягала проблема людей, серед яких він опинився в суботній день у синагозі, аби навчати. Хвороба цієї жінки полягала в тому, що вона була уособленням такої собі духовності, яка утверджує людину саму в собі і наче намагається самоутвердити її перед Богом. Це є яскравий приклад духовного егоїзму… Вона начебто була скорчена, скручена і повернута обличчям сама до себе, описує Лука. Отож людина, яка шукає тільки себе, яка навіть у духовному житті дбає лише про власне благо, подібна до ось такої скрученої людини, яка поневолена духом власного егоїзму», – розповів Блаженніший Святослав.

На його переконання, той, хто дбає тільки про себе, навіть коли в духовному житті молиться лише за себе, за своє власне я, за свої особисті проблеми, він є лицемір і фарисей. Він не здатний прямо стояти перед Богом, не здатний до свободи спілкування, повного і живого зі своїм Богом і Творцем. А Бог дбає про людину і вчить ближнього дбати про свого ближнього. Ось у чому полягає оздоровлення, визволення, яке Господь Бог дарує людині.

Предстоятель Церкви зауважив, що дуже часто ми з вами, навіть ті, які моляться щодня, є духовними егоїстами. «Ми хочемо заставити Господа Бога чинити нашу волю. Ми наче уживаємо як інструмент для виконання власних потреб і Бога, і ближнього. Тоді стаємо наче центром всесвіту і хочемо, щоб усі вертілися довкола нас. Однак такий спосіб життя схожий до тієї скорченої, скрученої жінки, яка не має свободи. Тому що найбільшим тираном, найбільшим рабовласником є наш егоїзм і з цього починаються всі біди: і особисті, і сімейні і навіть суспільні. Бо суспільство егоїстів приречене на розпад і загибель. А спільнота людей, які вміють любити Бога і ближнього, дбають більше про ближнього, ніж про себе, – це справді спільнота вільних людей», – вважає Блаженніший Святослав.

Департамент інформації УГКЦ