Цьогорічний червень став винятковим місяцем для Чорткова, адже тут відбулися урочисті заходи з нагоди 90-ліття Чортківської офензиви – національно-визвольної операції, яка відіграла важливу роль в історії всієї України. Ця славна подія показала світові, яким сильним і духовно стійким є українське військо. То й не випадково далекий червень 1919-го навіки закарбувався не лише в абстрактній книзі нашого минулого, а й на сторінках шкільних і університетських підручників з історії. Отож молоде покоління зі Львова і до Луганська, з Чернігова і до Севастополя вивчає про Чортківську офензиву. Це особливо повинно тішити мешканців Чорткова і району, адже кілька десятиліть тому тут, на наших рідних просторах, велися визвольні бої за свободу, віру і справедливість.
Чортківська офензива, тобто прорив, наступ, відома в історії ще і як червнева офензива, адже тривала вона з 7 до 28 червня 1919 року під керівництвом генерала О. Грекова. У цей період відбувались воєнні дії Української Галицької Армії (УГА) у боротьбі з польським військом, яке відтіснило українські загони до південно-східної частини Галичини. Таким чином, УГА розмістилась за лінією Гусятин-Улашківці-Товсте-Устечко до стику Збруча і Дністра та готувалась до наступальних операцій, аби відтіснити польське військо за річку Золота Липа і далі просуватись у Галичину, визволяючи її терени. Спершу воєнні дії двадцятип’ятитисячної УГА увінчались успіхом: польська армія відступила на 120 км до лінії Гологори-Перемишляни-Букачівці, а 8 червня було визволено Чортків. Перемогою завершились також бої за Бучач, Підгайці та інші населені пункти. Однак досить напруженими були битви за Тернопіль і Бережани. Через нестачу зброї і боєприпасів, а також значно слабші сили у порівнянні зі стотисячним польським військом, якому сприяли ще й союзні французькі загони, здобути українцям цілковиту перемогу було практично неможливо. Отож 28 червня польська армія відтіснила УГА аж до Збруча, а незабаром змусила перейти на терени Наддніпрянської України. Однак воєнні дії українського війська, названі Чортківською офензивою, були доказом того, що всенародний український опір – справді сильний. Ці здобутки УГА згодом відіграли важливу роль у боротьбі проти Червоної армії.
З нагоди ювілею Чортківської офензиви на центральному кладовищі Чорткова було відправлено Панахиду місцевими священиками: вікарієм у справах мирян о. Володимиром Заболотним, отцями Григорієм Канаком, Дмитром Ненчином, Володимиром Логушом, Андрієм Лемчуком та духовенством інших конфесій. На відправі були присутні воїни УПА, активна громадськість міста, представники місцевої, районної влад та політичних сил. Богослужіння супроводжував хор церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці «Благовіст», який виконав кілька церковних пісень і фрагмент реквієму Моцарта під назвою «Лякримоза». Належну шану й честь віддали також і Січовим Стрільцям, місце захоронення котрих знаходиться на Залізничному кладовищі. Біля їхнього пам’ятника урочисто поклали квіти.
Після полудня на центральній площі Чорткова відбувалась концертна частина свята. Перед публікою з добіркою відомих та нових патріотичних пісень виступили місцеві аматорські колективи і солісти, а також співочі гості з інших районів і областей. На початку концерту з промовою про важливість Чортківської офензиви до присутніх звернулись о. Володимир Заболотний та о. Василь Погорецький. У кількагодинному концерті сучасні музичні гурти з різних міст представили ще й оригінальну молодіжну програму, гартуючи і зміцнюючи дух нової генерації у тісному контакті з усвідомленням героїчного минулого своєї нації.
Дивлячись з-за лаштунків ХХІ століття на минуле, стає зрозумілим, що Чортківська офензива була для України не поразкою, а великою перемогою, за що кожен із нас, сущих і прийдешніх, повинен завдячити звитяжним і волелюбним воїнами УГА (серед них, до речі, було багато священиків-капеланів), яким належить велика ключова роль у формуванні народного Руху Опору і частка нинішньої свободи, вибореної гіркою, але священною ціною, адже для справжнього патріота найбільша честь – це віддати життя за Вітчизну!
Віталій Затильний