Літургійні тексти називають мучеників «добропобідними», «преславними» або «всехвальними». Такі найменування говорять про важливе місце мученицького подвигу для церковної свідомості і віри. Одним із найбільш відомих і шанованих Церквою є святий великомученик Димитрій, який постраждав за Христа на початку IV століття у Солуні.

Розповідає Максим Тимо, греко-католицький літургіст, викладач УКУ.

«Щито́м віри захисти́вшись і знаме́нням Хре́сним себе́ укріпи́вши, на му́ки му́жньо пішли́ і дия́вольську ома́ну й горди́ню позба́вили си́ли Святі Твої, Го́споди; їх молитва́ми, як Усеси́льний Бог, світові мир низпошли́ і ду́шам на́шим – вели́ку ми́лість» (глас 5).

Мученик захищається не мечем, а вірою в Христа

Мученик є свідком перемоги Христа над смертю. Справжнім захистом і опорою для мученика є не меч чи військові обладунки, а віра в Христа, Який помер і воскрес задля спасіння людини. Численні приклади звитяжного мучеництва свідчать, що для ранніх християн не існувало смерті. Віра у Воскреслого поглинала їхній страх фізичної смерті, бо смерть у Христі вони вважали торжеством справжнього життя.

Мученик засвідчує, що Христос є Господом світу та історії, а не ті, хто тимчасово при владі

Мученик є свідком свободи. Він свідомо і добровільно обирає непокору беззаконним суддям і владоможцям, перед якими стоїть на судищі, і які загрожують йому фізичною розправою. Відомо, що Димитрій займав високу посаду проконсула у місті Солунь, однак, коли настав момент свідчення віри, він обрав не логіку сили і домінування, а логіку свободи. Це не було бунтарством чи гординею, і не демонстрацією власної стійкості чи сили. Це було свідченням. Мученик явно засвідчує, що лише Христос є Господом світу та історії, а не ті, хто тимчасово при владі. Так мученик являє справжній образ Божий, на який створена людина, являє справжню людину, яка отримала дар свободи і нового життя через смерть і воскресіння Христа. Цей дух свободи, з яким християни йшли на страждання вражав їхніх катів і часто надихав інших до навернення.

Мученики повертають людині її істинне покликання – єдність з Богом

Мученик «позбавляє сили диявольську оману і гординю». Ця тема відсилає нас до початкових глав Біблії, де описано першу спробу улестити людину. Автори літургійних текстів часто говорять про підступного змія, який продовжує обманювати людину. В чому ж полягає ця омана? У підміні понять, у викривленні істини, а як наслідок – у можливості самоствердитися і відступити від Бога. Героїчні чесноти святих свідчать про готовність людини силою Божої благодаті перемогти ворожі підступи і вирватися із замкнутого кола гріха і смерті. Вони наче «відвойовують» і повертають людині її істинне покликання – єдність з Богом. Чим раз то частіше сьогодні з'являються спроби примирити християнські цінності зі законами «світу цього», розмити християнство, припасувавши його до безликого гуманізму чи лібералізму. Тому християнське мучеництво, як свідчення і вірність Христові, завжди зберігає свою актуальність.

Департамент інформації УГКЦ