Сьогодні Львів, УГКЦ та весь український народ переживають історичну подію, на яку очікувало не одне покоління українців та всіх побожних добрих людей. У 150-ту річницю від того дня, коли Господь подарував нашій Церкві й народові великого пророка, провідника і святця Андрея, ми відкриваємо йому пам’ятник у княжому Львові.

Такими словами звернувся Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав до духовенства, представників державної влади та вірян з нагоди відкриття і освячення пам’ятника митрополиту Андреєві Шептицькому 29 липня на площі Святого Юра у Львові.

Глава УГКЦ наголосив на тому, що історія встановлення цього пам’ятника є історією боротьби українців за свою свободу. «Змагання встановити пам’ятник Великому митрополитові є невід’ємною частиною національно-визвольних змагань нашого народу та боротьби за свою історію, свідомість, церковну та національну ідентичність. Це історія боротьби за своє сьогодення і краще, благословенне Богом майбутнє», - пояснив він.

Блаженніший Святослав повідомив, що цього року минає 80-та річниця з того дня, коли у Львові вперше побачив світ пам’ятник митрополиту Андреєві. Це було в 1935 році, у 30-ту річницю створення Національного музею у Львові і в 70-ті роковини з дня народження Митрополита.

«Тоді цей пам’ятник постав як знак вдячності українських митців Великому батькові українського мистецтва і духу», - зазначив він, додаючи, що автором монумента був Сергій Литвиненко, а встановили його на подвір’ї музею. Однак, як розповів Предстоятель Церкви, не довго він там простояв, іншого ж місця для монумента в той час у Львові не знайшлося.

«Інший митець ще за життя Митрополита збудував пам’ятник, який сьогодні об’являється нашим очам. Андрій Коверко, митець міжвоєнного українського львівського модерну, створив пам’ятник: його бачив Андрей Шептицький. Але не знайшлося місця і для цього пам’ятника, крім ще іншого подвір’я – подвір’я Львівської богословської академії, - розповів Блаженніший Святослав. - І цей пам’ятник довго не простояв. Як відомо, радянська влада знищувала все, що могла, а найперше – нищила пам'ять про великих мужів і провідників українського народу і Церкви. Тому цей пам’ятник знову став предметом боротьби українців за право бути собою на своїй рідній землі».

Глава Церкви пригадав, як у 90-х роках львів’яни спонтанно зносили квіти, позначаючи місце, де має постати пам’ятник Тарасу Шевченку і пам’ятник митрополиту Андрею. Тоді на площі Святого Юра була гора квітів і свічок та надпис: «Тут буде стояти пам’ятник митрополиту Андреєві». «Сьогодні це сталося. Тож погляньмо на цей монумент! Ми не бачимо перед собою тріумфального князя Церкви в розкішних архиєрейських шатах. Ми бачимо монаха, підперезаного шкіряним ременем чистоти, послуху та убогості. Ми бачимо Мойсея українського народу, який сьогодні сходить із цієї Свято-Юрської гори, ніби з українського Синаю, після не сорокаденної, а вісімдесятирічної молитви і стояння перед Божим обличчям», - наголосив Глава і Отець УГКЦ.

Він також зауважив, що митрополит Андрей, як Мойсей українського народу, сьогодні стоїть і спирається своєю рукою на «непорушну скелю української історії».

«Сьогодні українська Церква та народ ідуть тою дорогою, якою повів, ведеш і вестимеш нас ти, наш пророче, учителю, святителю і батьку. Бо це дорога свободи, правди і відродження та воскресіння українського духу. Це дорога утвердження української державності. Це дорога до святості, до Бога і вічного життя», - завершив Предстоятель УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ