Традиційно, 10 квітня у Страсну П'ятницю, Владики Дмитра (Григорак) відвідав храми Чортківського деканату для молитви разом з вірними біля плащаниць. Єпископ не тільки молився, але також спілкувався з священиками та вірними, які несли сторожу біля гробу Господнього.

Своєрідне паломництво розпочалося із храму Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці. Після чого, Єпарх Бучацький, приклонив свої коліна у храмі Святих і Блаженних Новомучеників Українського народу, де спілкувався з о. Євгеном Гаврилишиним. Наступною стацією став храм Вознесіння Господнього, який був споруджений у 1738 році. Тут також, владика Дмитро, благословив молодь, яка здійснювала перегляд фільму «Страсті Христові» та чувала біля плащаниці. Разом з о. Мар’яном Лемчуком – головою Молодіжної Комісії Бучацької єпархії, здійснили огляд парафіяльного будинку та «Творчої Майстерні», що діє при парохії. Наступним стало привітання єпископа Молодіжної Християнської Спільноти ім. о. Степана Чеховського разом із о. Володимиром Заболотним – протосинкелом Бучацької єпархії та парохом храму Воздвиження Чесного Хреста Господнього у с. Біла. Близько півночі ми вирушили до с. Горішня Вигнанка та храму Різдва Пресвятої Богородиці. Опісля «паломників» зустрів о. Володимир Білінчук – парох храму Зішестя Святого Духа у смт. Заводське. Цікавим фактом було те, що у момент приїзду владики, лунав запис читання Св. Євангелії, яке здійснював вже покійний Вл. Софрон Мудрий. У цей момент дійсно відчулася єдність живих у померлих, які очікують Воскресіння Господа Нашого Ісуса Христа. Однією із останніх стацій паломництва став храм Архистратига Михаїла, після якого ми молились у храмі Преображення Господьного. Навіть у пізню години у храмі була присутня молодь-сторожа. Наступним став Катедральний Собор Верх. Апп. Петра і Павла, де в цей момент відбувалися чування чоловічої спільноти Св. Йосифа. Лунала молитва Вервиці проваджена о. Андрієм Лемчуком – парохом катедри.

Останнім відвіданим храмом стала каплиця при Монастирі Згромадження Пресвятої Родини, де нас із великою любов’ю і покорою зустріли сестри-монахині.

Хочу додати, що це дійсно був незабутній досвід. Бачити єпископа, який спілкується із вірними та молоддю. Постійно наголошує про потребу молитви за Україну, саме у цей страсний час. Владика Дмитро глибоко (чи то у розмові, чи молитві, чи у поведінці) передав кожному благу звісту – Воскрес Господь, Воскресне і Україна.

Андрій Шестак

Прес-секретар Бучацької Єпархії УГКЦ