Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням,
дорогим братам і сестрам.
Христос Воскрес!
«Ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку»
(Мт. 28, 20).
Цьогорічний час Пасхальний Свят проходить в складних обставинах війни та економічної кризи. Радість Великодня накладається на випробування Хресної дороги нашого народу, яка триває ось вже майже півтора року. Сьогодні в наших серцях є радість і біль, на наших обличчях – усмішка і сльози. Тисячі наших співвітчизників не зустрінуть цей Великдень разом з нами, бо їхнє життя було спалене в горнилі війни. Але це – наша Хресна дорога, яку нам дано пройти! І ми не самотні на ній: з нами невидимо йде Воскреслий Господь. Це Він дає силу всьому народу і кожному з нас нести хрест.
Нині важливість жертовної участі кожного з нас у несенні всенародного хреста є надзвичайно велика. Від того, на скільки самовіддано ми підставимо своє плече під його тягар, залежить не тільки доля нашого особистого спасіння, але й доля всього народу. Життєво важливим для всіх є участь кожного в загальній справі. З поміж усіх вирішальне значення нині має несення свого хреста тими, хто покликаний захистити країну від ворога. Сьогодні немає відповідальнішого і важливішого служіння від служіння воїна-захисника. Від жертовності та відваги наших героїв залежить доля всієї країни і кожного з нас. І найпершим христинським і громадянським обов’язком кожного є всіляко підтримувати наших захисників.
Особливу увагу і всебічну підтриму мусимо приділити сім’ям наших воїнів-героїв, які загинули, захищаючи нас.
Нині однією з небезпек є те, що ми, на жаль, вже встигли звикнути до війни, яка гримить десь далеко на Сході України. Байдужість закрадається в наші серця і ми продовжуємо жити, ніби нема цієї всенародної трагедії. Так, це трагедія всього українського народу, а не тільки тих з нас, що живуть на Донбасі. Це війна проти кожного з нас і проти всього народу. Якщо ми всі разом не піднімемося на захист наших братів і сестер на Сході, то завтра війна може прийти до наших порогів. Ухиляння від цієї всенародної боротьби є смертельно небезпечною для всіх. Тому кожний, хто хоче миру на нашій землі і щасливого майбутнього для своїх дітей, нехай візьме найактивнішу участь в несенні тягаря всенародного хреста навіть ціною граничного напруження всіх своїх сил. Важливість нашої самовіддачі і жертовності є дуже велика. Нині від кожного залежить бути чи не бути нам як державі і як народу. А перш за все, не перериваймо нашої духовної боротьби, яка не знає перемир’я. Все, що діється в державі і на фронті, у великій мірі є наслідком духовної боротьби народу. Якщо хочемо вистояти і перемогти – не переставаймо взивати до Господа. Наші безперервні молитви, пости, діла милосердя – це ті знаки, які показують, що ми насправді щиро хочемо Його заступництва у цій нерівній боротьбі. Кардинал Зінн з Філіпін у свій час сказав наступні слова про силу молитви народу: «Сильнішою за зброю є повна довіри молитва. Ефективнішими, ніж стратегічне планування є піст та жертва. Сильнішою за воєнну силу є смиренна сила народу, котрий безнастанно молиться».
Духовна боротьба – це боротьба не лише проти зовнішнього зла, але й проти наших гріхів. Чинячи гріх, ми самі вводимо зло в наше життя. Особливо небезпечними й такими, що найбільше перешкоджають нам рухатися вперед, є наші важкі гріхи: корупція, розпуста, п’янство та інші, а особливо гріх дітовбивства. Вбивство дітей абортами – це війна, яку народ веде сам проти себе. Ця невидима війна, яка за останні 25 років забрала приблизно 40 млн. дитячих життів, триває й надалі. І хоча ми знаємо, що чинимо зло, і що важкий гріх не принесе нам щастя, а додасть ще більше страждань, але не маємо сміливості його відкинути і, на жаль, важкі гріхи ще не перестали бути частиною нашого життя.
Наші гріхи – це те зло, яке ми зобов’язані перебороти в першу чергу, хоча інколи це буває важче зробити, ніж побороти зовнішнього ворога. Ситуація була би майже безнадійною, якщо б ми були сам на сам з усім цим зовнішнім і внутрішнім злом. Але в цю боротьбу увійшов Господь, хоча невидимий для очей, але реально існуючий Воскреслий наш Спаситель. Це яскраво видно по тих змінах, які сталися з нами за останні півтора року. Бо неможливо все це пояснити тільки як наслідок людських зусиль. Люди віруючі знають, що жодна добра справа не діється без Божої участі. Якщо людина розраховує тільки на людські сили і засоби, то навіть найкращі її задуми можуть потерпіти крах. Доказ цього нам дав Господь безпосередньо перед своїми страстями на прикладі апостола Петра. Коли після Тайної Вечері Ісус сказав своїм учням, що всі вони Його покинуть тієї ночі і зневіряться в Ньому, Петро палко заперечив Ісусові: «Озвався тоді Петро й каже Йому: «Навіть якби всі зневірились у Тобі, я не зневірюся ніколи». Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся». Каже Йому Петро: «Навіть якби я мав з Тобою вмерти, не відречуся Тебе!» (Мт. 26, 33-35). І сталося так, як сказав Господь. Чому Петро, який так щиро і гаряче бажав бути вірним до кінця Господеві, все ж таки тричі зрікся Його перед юдеями, буквально через кількадесят хвилин після своїх палких обіцянок?! Можливо тому, що Петро не знав, а може й забув, що навіть найкращі та найщиріші наміри людини не мають жодних шансів на успіх без Божої підтримки. Петро надто надівся на свої людські сили і був посоромлений. Але згодом, в день П’ятидесятниці, після Зшестя Святого Духа на апостолів, цей самий апостол Петро за 5 хвилин своєї проповіді навернув до Господа 3 тисячі людей! Які разючі відмінності у діях апостола Петра в цих двох євангельських подіях! Їх не можливо пояснити, не взявши до уваги Божої позиції в цих подія. Дивлячись на наше сьогодення в світлі цих двох випадків, що сталися з апостолом Петром, не можемо не побачити участі Бога в усьому тому, що сталося і стається з нами. На прикладі апостола Петра Господь відкрив ту істину, що без Божої допомоги жодний добрий намір не може здійснитися, і також, що все те, що доброго чинить людина, є можливе тільки з участю Бога. Тому не могла відбутися без Бога та радикальна переміна духу мільйонів наших співвітчизників, в цей переломний час. Господь доторкнувся до нашого Українського народу, розбудив зі сну байдужості і потужною Своєю правицею веде до Воскресіння.
І ця наша теперішня Хресна дорога не випадково нам дана! Попри весь її трагізм, попри загибель тисяч і тисяч людей та найкращих синів народу, водночас вмирає і назавжди відходить у минуле наше старе суспільне життя, понівечене багатьма важкими гріхами. Господь воскрешає нову Україну! Саме під час цієї болючої Хресної дороги відбуваються глибинні зміни в свідомості мільйонів людей: ми сьогодні почали дуже ясно і сильно відчувати та усвідомлювати себе єдиною великою українською християнською родиною! Так, саме українською і християнською, незважаючи на нашу мовну неоднорідність і приналежність до різних конфесій. Саме зараз ми переживаємо винятково важливий історичний момент: воскресає нова, справжня Україна!
На подив усім і нам самим, на очах всього світу, який у більшості своїй донедавна навіть не знав про наше існування, велично і славно воскресає Україна! В болях і в стражданнях, але неминуче і безповоротно! І вже ніхто і ніщо не спинить нашого воскресіння! Бо воно – не діло рук людських, а здійснення Божого задуму, в якому кожному з нас пропонується взяти участь. Ми мусимо взяти активну участь не лише в нашій загальній Хресній дорозі, але і в нашому всенародному воскресінні, яке змете всяку нечисть з нашої землі – і зовнішню і внутрішню!
Ті, хто принесли смерть на нашу землю, будуть відкинуті назавжди в минуле, бо нас веде, Той, хто є «Воскресіння і Життя» - наш Господь, який вже переміг на Голгофі смерть у тій найголовнішій битві в історії людства. І Він продовжує її перемагати всюди, де є ті, хто вірують в Нього, в Його всеперемагаючу силу Воскресіння! Господь рішуче наголошував на потребі віри: «Віра твоя спасла тебе» (Мт. 9, 22), «Не бійся, тільки віруй, і вона буде жити!» (Лк. 8, 50). Віруймо в Господнє Воскресіння, що Він насправді воскрес і продовжує воскресати в душах тих, хто воістину вірує в Його воскресіння! Віруймо і у воскресіння нашого народу! Ми не знаємо як довго буде тривати наша Хресна дорога, але твердо знаємо, що Господь веде по ній наш народ не до смерті, а до воскресіння!
Нехай воскреслий Господь увійде в наші серця, залікує всі тілесні і душевні рани, та влиє в нас силу Свого воскресіння, щоб ми змогли гідно нести свій хрест і воскресати до нового життя!
Всьому духовенству і вірним нашої єпархії, а особливо нашим воїнам та їхнім родинам, всім біженцям, які живуть серед нас, і всім тим, кого війна заторкнула різними поневіряннями, бажаю мирних і щасливих Великодніх Свят.
Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!
І воскресає Україна!
† Димитрій Григорак
Єпарх Бучацький