Всесвітлішим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним монахам і монахиням,
Дорогим Братам і Сестрам!
Христос Воскрес!
Воскресіння Христове. Ці слова продовжують ось вже 2 тисячі років викликати подив і захоплення у тих, хто роздумує над ними. В перших християн ці слова викликали захват і незвичайне душевне піднесення. Для них це було великим відкриттям і справді надзвичайною новиною: Ісус Христос - Месія - був розп'ятий і воскрес із мертвих власною силою, отже, Він - Бог! Ісус Христос - Бог і людина в одній особі! Факт Воскресіння найяскравіше стверджує Божество Ісуса Христа. Ісус Христос - Боголюдина. Бог об'явив себе людям в Ісусі Христі. Прихід Ісуса Христа спричинив переворот у розумінні Бога для тогочасної людини.
Для юдеїв поєднання слів Бог і людина було богохульством і абсурдом. Для язичників -римлян не було аж надто дивним почути, що хтось з людей став богом, бо їхні імператори кожного разу, як сідали на трон, мали звичай проголошувати себе богами. Але римлян вражало найбільше навіть не те, що ніхто з їхніх імператорів-богів не ожив після смерті, як те, що ніхто з них не віддав себе на смерть як жертву за своїх підданих.
Бог стає людиною, щоб могти страждати і вмерти за людей. Цього людина видумати, а навіть уявити собі, не могла. Ні в одній релігії світу нема такого Бога. Це зрозуміло, бо людина, шукаючи Бога, творила собі його на свій образ і подобу. Ці боги, хоча існували лише в людській уяві, але були жорстокі і грізні, вимагали реальних людських жертв для себе. А Бог виявився зовсім не таким, яким Його уявляли люди. Виявляється, справжній Бог сам шукає людину. Він настільки хотів наблизитися до людей, що зволив стати людиною, щоб люди могли бачити і доторкатися до Нього, і щоб Він міг навчати їх зрозумілою для них мовою. Нажаль, люди не зрозуміли в той час, хто був серед них. Вони захотіли Його вбити. І Він дав Себе вбити, а навіть дозволив Себе зневажити, катувати і розп'ясти на хресті.
Бог — розп'ятий і померлий — це не Бог! Бог не може дати себе на зневагу і смерть! Адже він всемогутній і страшний, він завжди перемагає своїх ворогів! А тут помер ганебною і страшною хресною смертю! Так думали в той час люди, а навіть Його учні: навіть вони, Його найближчі друзі, вважали, що смерть на хресті — це кінець історії їхнього улюбленого вчителя. І Він дійсно помер і був похований.
Але тут сталося найнесподіваніше. Ісус Христос воскрес на третій день! Він покинув гріб і з'явився тим, хто Його любив. Його воскреслого і живого бачили сотні людей. З Ним говорили, їли, до Нього доторкалися. Це був Він - їхній воскреслий вчитель! Господь далі продовжував їх навчати аж до свого Вознесіння. Але щось в Ньому змінилося: Він міг несподівано появлятися і так само зникати. Його тіло зберігало на собі рани - свідчення Його страстей, але отримало нові властивості: воно стало непідвласне терпінню, старінню і смерті. Господь воскрес, щоб більше не вмирати.
Якби все закінчилося тільки смертю Ісуса Христа, проповідь Його була би неповною. Господь завжди підтверджував свої слова ділами. «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.... зневажатимуть його,... уб'ють його, та третього дня він воскресне» (Лк. 18, 31-33). І Він дав Себе вбити, але Його смерть — це Відкуплення всього людського роду. А третього дня Він дійсно воскрес, показавши свою Божу силу і поклавши початок воскресінню кожної людини. Тому християни знають, що смерть має свій кінець: в кінці віків Бог воскресить кожного, як воскресив Свого Сина. Тому червоною ниткою через все Святе Письмо проходить головна теза - життя є вічне. Воскресіння Христове це ствердило. Воскресіння - центр християнської віри. «Якщо Христос не воскрес - марна віра ваша...» (1 Кор. 15,17).
Пройшло 2 тисячі років з дня Воскресіння Господа. Мільйони людей нині приймають Воскресіння Ісуса Христа як правдивий факт в історії. Християнство налічує приблизно 2 мільярди
людей, воно є на всіх континентах планети. Християнство є найпоширенішою і найчисельнішою релігією. І все ж ми змушені говорити сьогодні про кризу віри в житті багатьох християн. Багато сучасних християн, не заперечуючи існування Бога, байдуже ставляться до Його існування, до духовного життя взагалі, а навіть до вічності — до свого власного спасіння! Збайдужіння - це страшна хвороба в духовному житті, її найважче подолати. «Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх» (Од. З, 16). І цю хворобу душі засіває і поширює стародавній змій - ворог Бога і людини через своїх адептів, які, тримаючи людину під постійним психологічним тиском з боку ЗМІ, послідовно формують суспільну думку виключно на речах дочасних, матеріальних, на нехристиянських цінностях, витісняють Бога з свідомості і життя людей. Головна ціль сил зла - позбавити людину захисту від гріха, забравши від неї християнський світогляд, заснований на вічних законах життя, які дав людині Творець. Тоді з такою людиною можна робити все, що завгодно. Тоді мільйони людей, цілі народи можна змусити самознищувати себе алкоголем, наркотиками, абортами, контрацепцією і т. п. Відходячи від Бога, людина втрачає саму себе, втрачає сенс свого життя. В душі появляється порожнеча і біль, який вона намагається заглушити тим, що пропонує світ: езотерикою, псевдодуховністю, гріхом. Це веде до деградації особистості. Зусилля змінити ситуацію на краще людськими силами, шукаючи розв'язки в пропозиціях світу, не приносять полегшення. Як результат - ще більше збайдужіння до всього. І це логічно, бо світ не може спасти. Спасіння - тільки у Господі. В Ньому - відповіді на всі питання. Тільки Його сила – сила воскреслого Господа – може вивести людину з глибокої духовної і моральної кризи, розбудивши її з смертельного сну збайдужіння.
Христове воскресіння - це не тільки історична подія. Воскресіння - це подія величезного духовного значення. Христос воскрес своєю власною силою вічного Божого життя. «Я є дорога, правда і життя» (їв. 14,6). Нам бракує сьогодні цієї сили. Християнство без неї давно би перестало існувати, не витримавши випробувань історії. Ми забули, що Євангеліє голоситься «в силі і в Святому Дусі» (Сол. 1, 5). Євангеліє - це не теорія, це Боже Слово Життя Вічного, це сила, яка вливається в серця людей і перемінює їх. Центром і джерелом цієї сили є Воскресіння Господнє. Як влити цю силу в збайдужіле і остигле серце сучасної людини? Не раз в історії Церкви в критичні моменти Господь вибирав одиницю - одну людину, від якої, як від іскри, запалював серця багатьох людей силою Своєї Любові. Згадаймо 12 апостолів, перших християн, та й усіх святих Христової Церкви - тих світочів і велетів духу, через приклад життя яких Господь перемінював мільйони людей, змінював ситуацію в Церкві і в суспільстві. Таких одиниць, таких небайдужих людей, Господь потребує і нині. Тож будь ти тією одиницею, будь тією іскрою, через яку Бог запалить полум'я своєї любові в серцях наших сучасників і прожене темряву зневіри і байдужості, морок гріха і смерті з нашого життя. Ситуація навколо нас зміниться не раніше, ніж зміниться ситуація в наших душах.
Папа Іван-Павло II навчав, що покращити ситуацію у суспільстві, навернути людей до Бога можливо найперше через особисту святість життя кожного християнина. Тому завжди правий той, хто не нарікає на інших і не шукає недоліків поза собою, а смиренно бере свій хрест і несе за Христом. Якщо ми хочемо, щоб люди навколо нас стали добрішими, а наше суспільство кращим, то нехай кожний з нас стане святим. Це найпевніший і найкращий спосіб перемінити ситуацію у світі. Віднова Церкви і держави починається від кожної людської особи.
Хай животворна сила воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, без якої неможлива жодна позитивна переміна людини, запалить наші серця полум'ям Божої Любові, щоб через нас обновити все наше життя у Христі.
о. Дмитро Григорак, ЧСВВ
Апостольський Адміністратор
Бучацької Єпархії УГКЦ
Дано у Єпархіальному Управлінні Бучацької Єпархії УГКЦ