11 лютого 2015 р.Б. відбулась зустріч медичних працівників Чортківської ЦКРЛ з о. Клаусом із Швейцарії.
Перекладачем був о. Андрій Лемчук з Катедрального собору Петра і Павла, а також капелан нашої лікарні о. Павло Вандяк і о. Іван Микитюк – наставник супружих пар у Чортківському районі. Отець Клаус вже п’ять років відвідує нашу єпархію, має зустрічі з молоддю, але саме сьогодні, Божим провидінням, приніс мир і Слово Боже в стіни медичного закладу. В даний час, коли люди є розчаровані, зневірені, озлоблені, стверділі серцем, вони потребують в першу чергу душевного зцілення. Важко лікувати тіло, коли хвора душа… Метою його зустрічі було принести полегшення в душі слухачів. Захоплювала простота і щирість його слів. Він говорив для всіх, але водночас із кожним зокрема, тому що стояв у правді перед собою і перед нами.
«Я не українець – казав він – але мені тяжко на серці з того в який прикрий час ви живете і мене болить душа, споглядаючи на ваші страждання, а наскільки більше болить у кожного з вас в серці, якщо ви щоденно живете в цьому, переживаєте це, хороните свої близьких… А з огляду на те, що ви медики і люди саме до вас ідуть зі своїми болями, стражданнями, зболілими серцями. Тому сьогодні, як ніколи, замало принести лише ліки, а час вимагає принести частинку свого серця, свого тепла і спів страждання разом із ними, щоб вони подіяли вповні. Тому ваша праця як медиків і наша як душ пастирів є дуже взаємопов’язана і потрібно, щоб настав мир» Він наголосив, що не потрібно багато слів, які, можливо, часто втомлюють, а набагато вартніше є лагідний дотик, співчутливий вираз обличчя і ніжний погляд який дотикає до серця, розвіює морок страждань і дарує надію…
Отець Клаус поділився з нами, що маючи нагоду ознайомлюватись з документами про стан справ на Україні, його вразив вислів «гібридна війна». З його слів це дуже влучна алегорія. Якщо задуматись над словом «гібрид», то це поєднання чогось з чимось і воно більше відноситься до біології. Зараз ми маємо війну яку називають по-різному: хтось громадянською, хтось загарбницькою, інші – визвольною. Але пройде час і багато її назвуть – безглуздою, і це буде правдою, адже ніщо не може виправдати стільки страждань, болю, втрат, смертей…
Після почутого, серце кожного з присутніх, наповнилось добром і спокоєм. Приємно відчувати, що твої страждання є небайдужі комусь іншому. Тягар завжди стає легшим, коли хтось інший підкладає своє плече. Отцю Клаусу вдалось за такий короткий час (зустріч тривала близько тридцяти хвилин) часточку миру свого серця передати кожному з присутніх. Добра людина як сонце,- де заходить, там і світить. І немає мороку, який би встояв перед світлом, він обов’язково розвіється. Так о. Клаус збагатив світлом щедрості, доброти, людського тепла наші зболілі серця. На кінець зустрічі люди підходили, щоб отримати благословення, яке щиро уділяв о. Клаус. Мовного бар’єру мов би і не існувало, здавалось, що розмова іде поглядом від серця і до серця. Його лекція була співзвучна із словами з Псалмів - не бійся моє стадо, адже твоє ім’я написане в мене на долонях і я сам дбатиму про кожного із вас. Я буду вашим Богом, а ви – моїм народом!
Ми щиро вдячні нашому капелану о. Павлу за організацію цієї зустрічі і сподіваємось в майбутньому частіше мати змогу дотикати до одвічної правди і черпати з джерела любові.
Тетяна Андрухів
Оксана Шварок
Медичні працівники ЦКРЛ