30-31 березня в приміщені Єпархіального управління Бучацької єпархії відбувся євангелізаційний собор під гаслом «Ідіть і навчайте…». Розпочався собор Божественною Літургією в Катедральному Соборі Верховних апостолів Петра і Павла, в якій взяли участь усі учасники собору. Після реєстрації учасників в приміщені Єпархіального управління, відкрив собор Апостольський Адміністратор о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, який і виступив з першою доповіддю на тему: «Потреба нової євангелізації». У своїй доповіді о. Дмитро дуже гарно проілюстрував становище церкви, яка потребує реєвангелізації. «Людина змінилася. Зараз інші часи, ніж були 2000 років тому, навіть 100 років тому. Науково-технічний прогрес – це результат людської діяльності: людина створює нові речі, які дають їй ніколи раніше не бачені можливості, створюються нові умови і обставини життя і це змінює людину: змінюється ментальність (спосіб мислення), поведінка і спосіб життя. Чим далі, тим швидше настають зміни в житті, які створює сама ж людина і це має зворотній вплив: людина змінює середовище і засоби свого життя, а це у свою чергу змінює людину… Сучасна людина поступово відходить від Бога, стає навіть не ворожою, а байдужою до Бога. Віддаляючись від Творця, людина потрапляє в усе глибшу екзистенційну кризу: для чого жити і взагалі, який сенс людського життя. Духовна криза спонукає моральну кризу, і ті кризи охоплюють все людство. І замість звернутися до абсолютних законів життя, які встановив Творець, людина, нажаль, шукає порятунок у новітніх філософських пропозиціях, у езотериці, а навіть заглушує пустку і біль душі алкоголем, наркотиками, розпустою і т. п. Криза сучасної людини – це цілком логічний наслідок її відходу від Бога. Інакше бути не могло: втрачаючи зв’язок з Творцем, людина втрачає саму себе. Творіння без Творця зникає… Маємо нині факт, сумний, але факт, що християни, зокрема у Європі, в традиційних християнських країнах, не живуть вірою в Христа, віра в них, якщо ще є, то чомусь дуже холодна і не змінює їхнього життя. Бачимо з досвіду, що християнство швидше сприймається і поширюється там, де є нужда і бідність і чомусь остигає там, де людина досягає певних комфортних матеріальних умов життя. Отже треба знову і знову євангелізувати – нести людям живого Христа». Наступним доповідачем був о. д-р О. Шумелда із темою: «Виклики часу. Аналіз ситуації сьогодення», який також гарно висвітлив проблематику сучасності. О. Олег наголосив на тому, що «Силою загальної спасительної волі Бог постановив, щоб Об'явлення передавалося всім народам, усім поколінням і завжди було єдиним. Щоб здійснити цей божий замисел, Ісус Христос на фундаменті апостолів заснував Церкву і, посилаючи їм від Отця Святого Духа, просив, щоб вони проповідували Євангеліє по цілому світу. Ця апостольська традиція продовжується в Церкві й через Церкву. Церква, яку оживив Святий Дух, залишається суб'єктом євангелізаційної місії Христа… Сучасний світ, як історичний факт, міститься у Божому плані. Будучи одним з основних елементів християнського покликання, він водночас є місцем здійснення євангельського заклику. Щоб цей заклик почули люди різних епох, його треба поширювати з допомогою слова і свідчення християн, які задіяні у справи цього світу. Але для того, щоб місія усієї Церкви могла здійснитися, потрібно, щоб християнин усвідомив особливості сучасного світу і здійснював цю місію своєю вірою і життя».
Ще одним доповідачем першого дня дув о. ліц. Андрій Лемчук, який у своїй доповіді «Мирянин – євангелізатор», розповів учасникам собору про важливу роль мирянина у процесі євангелізації, адже згідно ІІ Ватиканського собору миряни мають також царське, священиче і пророче служіння в Церкві: «Для Церкви кожен, хто є часткою Божого народу… є носієм Духа», а отже усі охрещені є учасниками життя Пресвятої Тройці – «Ми живемо в світі, але належимо Ісусові Христові. Він дає нам можливість поширювати Боже Царство, бути світлом для світу; нести Христове Євангеліє, яке звіщає спасіння всім людям, робить їх учасниками світла Божого, що просвітлює і освячує кожну людину».
У другій половині першого дня собору розпочалася праця у групах, де проходили жваві дискусії і народжувалися нові пропозиції та побажання, щодо методів і засобів нової євангелізації.
Другий день собору також був насичений прекрасними доповідями та працею по групах. О. міт. Іван Сеньків представив нам чудову доповідь «Євангелізація в енцикліках Івана Павла II». О. Іван особливу увагу звертає, згідно слів папи Івана Павла ІІ, на сім’ю: «…сім'я, переживає сильну кризу, як про це засвідчують численні розлучення та поширена практика абортів, Папа говорить: „Нехай, отже, родина стане однією з Ваших пастирських пріоритетів. Зокрема, подбайте про те, щоб виховати християнські родини з глибоким досвідом Бога й у повному усвідомлені задуму Творця щодо подружжя, щоб обновлюючи духовну основу свого співжиття, вони змогли зробити внесок у покращення якості всього громадського суспільства" (Зі слова Святішого Отця Івана Павла II до католицьких єпископів України).».
О. Григорій Канак – голова Євангелізаційної комісії Бучацької єпархії у своїй доповіді «Участь священника у євангелізації» підійшов більш практичніше і запропонував конкретні кроки по здійсненню євангелізаційного процесу в рамках єпархії.
Заключна доповідь була «Методи євангелізації» в якій співдоповідачі п. Надія Фартушинська та п. Роман Безпалько розповіли про різні можливі рухи, товариства і братства, які існують в Католицькій Церкві.