Голодомор… Тривожним ехом відзивається це страшне слово у свідомості українців і вкотре збирає нас разом, аби пом’янути жертв нелюдської трагедії. Цьогоріч річниця пам’яті жертв геноциду українського народу, влаштованого радянською владою у 1932-33 рр., припала на 22 листопада.

Громада села Біла на чолі зі священнослужителями о. Володимиром Заболотним та о. Богданом зібралася біля пам’ятного хреста жертвам голодомору, щоби помолитися за мільйони душ невинних. Тих, кого тоталітарний режим замучив голодом в час цвітіння та щедрого врожаю.

Варто зазначити, що напередодні віча пам’яті, як і у всі роки, в сільській бібліотеці була організована виставка, присвячена жертвам голодомору. На ній можна було ознайомитися з різноманітною літературою, що описує страшні події 1932-33 рр., які відбувалися в Україні.

Після вступного слова в.о. сільського голови Надії Котузи, всечесні отці відправили поминальний молебень. Під час панахиди у руках білівчан горіли свічки, а на очах бриніли сльози.

По закінченні молебню слово до громади мовив о. Володимир, у якому закликав проявити ініціативу відносно благодійної акції, яку можна провести напередодні улюбленого свята дітлахів, дня Святого Миколая. Ідея полягала в тому, щоби у приміщенні місцевої школи була встановлена скринька, в яку кожна дитина вкине хоча б по одній цукерці, отриманій від Святого Миколая. А згодом скриньку із зібраними солодощами передадуть учасникам АТО на Сході, щоби навіть ті, кому сьогодні не до святкувань, відчули себе на мить дітьми. Також, з ініціативи о. Володимира, під час поминального заходу всі присутні поділили між собою хліб, як знак солідарності з тими, хто відійшов у вічність.

«Хліб є символом життя, будьмо солідарними із всіма, хто відійшов у вічність, через його брак», - о. Володимир Заболотний.

Завершальним акордом стала композиція Оксани Білозір «Свіча» у проникливому виконанні місцевого таланту, а за сумісництвом й музичного керівника дитячого садочку, Світлани Гнатюк.

Проте, кульмінацією віча, як і сказав о. Володимир, між людьми була розділена запашна хлібина. Люди із задоволенням споживали шматочки тієї святої їжі, якої в нас сьогодні вдосталь, а в часи голодомору не було й скоринки. Із хлібом в часи лютого геноциду жорстока влада забирала в людей і останній шанс на порятунок.

Вічна пам'ять усім невинно замученим жертвам голодомору 1932-33 рр. Спочивайте з миром! А ми, ваші нащадки, зробимо все, щоби трагедія, яка колись погубила мільйони людських життів, більше ніколи не повторилас.

Прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ

За матеріалами: http://selobila.at.ua/