Преосвященний Владика Дмитро (Григорак),єпарх Бучацький освятив  погруддя святого Зигмунта Щенсного разом з римо-католицьким єпископом Леоном Малим в с. Дзвинячка 17 травня 2014р.Б. У святі взяли участь вірні УГКЦ, римо-католики, а також Сестри Францисканки Родини Марії, яких заснував Святий Зигмунт.

Святу Літургію очолив владика Дмитро, а звертаючись до вірних, наголосив на великому прикладі святості і екуменічності святого Зигмунта.

«Він був простим, не виділяв бідних чи багатих. Його  доступність для українців є потягаючим прикладом до наслідування, як потрібно любити ближніх, не дивлячись на їхню національну приналежність».

У місцевому храмі зберігається парафіяльна книга, де під номером чотири є власноручно  вписане ім’я Святого Зигмунта.

Слід зауважити, що св. Зигмунт після заслання замешкав у с.Дзвинчка(1883р.Б.), присвятившись душпастирській, суспільній і просвітницькій  праці серед селян.

В середовище вніс духа релігійного відродження, братерства між українцями і поляками. Ще за життя люди вважали Його за святого і до сьогодні кажуть,  що всякі катаклізми обминають ту місцевість, завдяки заступництву святого Зигмунта.

Його улюбленими фразами були:»Я довіряю Богові і нічого не бажаю крім Його  святої волі. Благословенні, котрих година спроби застане під хрестом з Марією. Внутрішній спокій є найдорожчим …. скарбом та єдиним подарунком, який  Спаситель обіцяв своїм учням на землі. Хай Божий спокій, Його благодать та благословення завжди і всюди вас супроводять».

Життєвий щлях Святого Зигмунта

Святий Зигмунт Щенсний Фелінський відомий у Римсько-Католицькій Церкві як апостол миру і національної злагоди, поширювач культу Пресвятої Діви Марії, покровитель сиріт, убогих і засланців, францисканський терціарій. Був беатифікований Йоаном Павлом ІІ 18 серпня 2002 року у м. Кракові, канонізований Папою Римським Бенедиктом XVI 11 жовтня 2009 року у Ватикані.

Зигмунт Щенсний Фелінський народився 1 листопада 1882р. у м. Воютинь поблизу Луцька. Всебічно освічений, він здобув математичну освіту у Москві, а гуманітарну — у Сорбоні, був патріотом — брав участь у повстанні 1848 року; приятелював з Юліушем Словацьким. У 1851 році здобуває духовну освіту у Петербурзькій духовній академії. З 1862 року він — Варшавський архиєпископ. У надзвичайно складних умовах того часу Зигмунт Фелінський організовує місії і реколекції в храмах, лікарнях, в’язницях, засновує сиротинець і школу, віддаючи їх під покровительство Сестер Родини Марії. Після початку повстання 1863 року о.Зигмунт прикладає максимум зусиль  щоб не пролилася кров, стає на захист пригноблених. В той час він стає символом Божого Милосердя, Людиною Провидіння Божого. У 1863 році як в’язень  залишає Варшаву і 20 років знаходиться у вигнанні в Ярославлі, де опікується сибірськими засланцями, надаючи їм моральну і матеріальну допомогу. Великий католик залишив про себе добру пам’ять у Ярославлі не тільки душпастирською працею, а й величним храмом, який він збудував для місцевих католиків-поляків. Після звільнення у 1883 році Фелінський, як титулярний єпископ, душпастирює у с. Дзвінячка на Поділлі, де здобуває серед місцевого люду визнання  як батька і опікуна, святого священика, а його перебування у селі  вдячні вірні називали «благословенням Божим».

Владика помер у 1895 році у Кракові з репутацією святого. Сучасники писали про нього, що розірвалося велике серце, але він  залишив після себе королівський спадок – одну рясу, бревіарій і багато любові серед людей. Його тлінні останки спочивали протягом 25 років на цвинтарі у Дзвінячці, а із здобуттям Польщею незалежності, їх перепоховали у катедрі Св. Івана у Варшаві 1921 року.

Кардинал Стефан Вишинський, починаючи справу його канонізації у 1965 році казав, що ця важка і нелегка дорога буде свідоцтвом святості архиєпископа Фелінського.  Архиєпископ  завжди ставив на перше місце любов до Бога, відданість Батьківщині, характерною рисою його духовності була велика чесність, мужність і справедливість, самовідданість і милосердя. Його називали гордістю польського єпископату, мучеником і вірним сином Католицької Церкви.

Закладене ним Згромадження Сестер Францисканок сьогодні служить Богу і людям у Польщі, Бразилії, Італії, Білорусі, Україні, Росії, Казахстані. Харизмою Сестер є опіка родин, хворих і людей похилого віку, виховання і навчання дітей.